"Європейська правда" вже неодноразово аналізувала аграрну кризу, що вибухнула між Україною та ЄС – причому старт цій кризі дала саме Польща. 

Настав час дати слово польській стороні: на запитання редактора ЄвроПравди Юрія Панченка відповів президент Польської спілки підприємців і роботодавців (ZPP) Цезари Казьмерчак. 

Його бачення причин нинішньої кризи суттєво відрізняється від оцінок української сторони. А разом із тим він позитивно оцінює можливості виходу з неї та поглиблення співпраці бізнесу обох країн у повоєнному відновленні України.

Докладніше – у матеріалі, побудованому на відповідях Цезари Казьмерчак, Помилка ЄС та фермерське лобі: погляд польського бізнесу на аграрний конфлікт з Україною.

Українські фермери почали за безцінь продавати свою продукцію у Польщі.

Це те ж саме, якби я приїхав до Києва і почав би за безцінь торгувати хлібом. Напевно, кияни були б раді, але київські пекарі – навряд чи.

І нарешті, не треба забувати, що у Польщі незабаром будуть вибори. Наразі у нас немає жодної поважної політичної сили, яка б виступила проти допомоги Україні. Проте існують групи, які намагаються на цьому грати.

Резюмуючи, я не вважаю цю проблему переважно економічною – експорт через Польщу та транзит через неї займає лише 11,3% від всього українського зернового експорту.

Український експорт не загрожує великим польським агрокомпаніям. Навпаки, їм цікаво працювати з українською сировиною – вона дешева та гарної якості. Є певна проблема: потрібно будувати додаткові потужності для обробки цієї сировини, але я бачу зацікавленість у таких інвестиціях у польського бізнесу.

Проблеми виникають лише у дрібних фермерів. Вони не мають значної ваги в економіці, але політично вони більш потужні.

А головне – вони досить гучні, а у передвиборчий період це має додаткове значення. Саме тому я вважаю, що цю проблему варто вважати більше політичною.

Але я можу запевнити, що з польської сторони є бажання якнайшвидше розв’язати цю проблему. 

Вже незабаром у Польщі запрацює спеціальний урядовий представник, який займатиметься налагодженням зв’язків між українським та польським бізнесом.

Це показує, що польському бізнесу цікава Україна.  Хочу тут розвіяти певний міф, ніби польський бізнес, на відміну від держави, не зацікавлений у інтеграції України до ЄС, адже боїться конкуренції.

Усе навпаки, польський бізнес чудово пам’ятає, як заробили Німеччина та німецький бізнес на нашому вступі до ЄС.

А тому розглядає вступ України до ЄС не як виклик, а як можливість, у тому числі – можливість на цьому заробити.

До речі, польський бізнес не просто зацікавлений у повоєнному відновленні України, а вже зараз, не чекаючи на завершення війни, готовий інвестувати в Україну.

Загалом, політичні проблеми у Європі з’явилися через помилкову політику ЄС щодо України. Щоб підтримати Київ, Євросоюз пішов на тимчасове обнулення усіх мит, спочатку на рік, потім це було продовжено ще на рік. І на мою думку, це рішення ЄС є трохи помилковим.

Замість того, щоб увійти у довгостроковий процес, прописавши поступове збільшення експортних квот та обнулення мит – це той шлях, яким йшла до ЄС і Польща, і багато інших країн, щодо України було прийнято політичне рішення про повне відкриття ринку на рік.

Якби Україна пішла цим шляхом, то поступове відкриття ринку не спричинило би політичних проблем у Європі.

Докладніше – у матеріалі Помилка ЄС та фермерське лобі: погляд польського бізнесу на аграрний конфлікт з Україною.