З реформою прокуратури в Україні склалася парадоксальна ситуація.

Фактично більшість європейських стандартів були імплементовані. Тож, принаймні на рівні законодавства можна сказати про те, що ми вже маємо "прокуратуру європейського зразка".

Про те, чи стала вона ефективною і дійсно "європейською", і в чому полягають зміни читайте в статті експерта ЦППР Євгена Крапивіна та виконавчої директорки ГО "Адвокат майбутнього" Дарʼї Писаренко Прокуратура, як у Європі: чи є успіхи в України і де необхідні зміни.

Варто почати з того, що Євросоюз не озвучує чітких вимог чи побажань щодо того, в який бік має рухатись подальший розвиток прокуратури. Перш за все через те, що в самому ЄС принципи формування і поточної роботи прокуратури відмінні країна від країни; це значною мірою є питанням національних, а не загальних євросоюзівських стандартів.

ЄС визнає: рішення про масштабну, комплексну реформу в цій сфері є питанням національної політики, особливо в умовах війни, коли система правопорядку має нові виклики через потужний суспільний запит на відновлення справедливості через покарання за міжнародні злочини та злочини проти основ національної безпеки (колабораціонізм, державна зрада тощо).

Утім, вже зараз на часі запитання: а яка вона, "європейська прокуратура"? І що нам треба зробити, щоб нею стати?

Чи, можливо, ми вже можемо претендувати на це "звання"?

Загалом, якщо подивитися на стандарти ООН, наприклад Керівні принципи щодо ролі обвинувачів (1990) чи стандарти Ради Європи, включно з висновками Венеційської комісії щодо України та інших держав, то можна ствердно сказати, що Україна за останні дев'ять років адаптувала своє законодавство до європейських стандартів.

Разом з тим у цих процесах були й невдалі політичні рішення.

Фактично реформи 2014-2019 років містили низку суперечливих рішень, але у той самий час наблизили нашу прокуратуру до європейських стандартів.

Значним досягненням і громадянського суспільства, і міжнародних партнерів України є те, що за нашаруванням політичних реформ вдалося зберегти каркас – звуження функцій прокуратури, посилення гарантій незалежності та позбавлення невластивих повноважень, яке здебільшого дійсно відбулося.

Рекомендації щодо реформування цієї сфери з боку GRECO (структура Ради Європи, Група держав проти корупції), здебільшого виконуються Україною у задовільній формі.

Хай там як, можна з певністю говорити, що порівняно з радянською прокуратурою, яка була "контролером за усією сферою публічного права", прогрес вже відбувся неймовірний.

До того прокурор був таким собі "уособленням держави" та засобом покарання в одній особі, який може прийти і "покарати ЖЕК", так само як і прийти на підприємство, тобто до бізнесу, і робити якісь перевірки.

Ми створили підґрунтя для прокуратури європейського зразка, в якій прокурор дійсно згідно з нормою закону процесуально незалежний, захищений від свавільного звільнення та існує єдиний статус прокурора як офіцера правосуддя.

У законодавстві все це вже є і частково діє на практиці.

Та чи стала прокуратура ефективнішою за дев'ять років реформ?

Є підстави вважати, що так, особливо якщо дивитися на воєнну юстицію чи протидію службовим злочинам, включно з роботою Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.

Та чи побудували ми прокуратуру європейського зразка? Радше ні, лише створили всі умови для цього.

Але від часів Януковича прокуратура однозначно стала ефективнішою.

Всі деталі і пояснення – у матеріалі Євгена Крапивіна та Дарʼї Писаренко Прокуратура, як у Європі: чи є успіхи в України і де необхідні зміни.