Сусідка України Словаччина після початку повномасштабної війни з РФ довела, що належить до кола відданих друзів нашої держави.

Але попри таку дружню до України владу, Словаччина є чи не найбільш проросійською державою Центральної Європи, де на позачергових парламентських виборах восени цього року цілком можуть перемогти проросійські сили.

Про те, що спричинило ці парадокси словацької політики і чим це загрожує Україні – у статті експерта Ради зовнішньої політики "Українська призма" Сергія Герасимчука Проросійська Словаччина, що постачає зброю ЗСУ. Розповідаємо про складного сусіда України. Також пропонуємо вашій увазі цікаву відеодискусію редакторів ЄвроПравди. 

Тривалий час Словаччина не мала власної державності.

Пригноблення з боку турків, австрійців та особливо – угорців змушувало шукати особливі, креативні шляхи до створення власної держави. Провідником на цьому шляху у XIX сторіччі словаки здебільшого бачили царську Росію. 

У Росії бачили "країну мрії", яка спромоглася подолати прокляття бездержавності слов’ян, нехай і ціною міцного царського режиму.

Звичайно, і у Словаччині були поодинокі голоси, які вказували на російську нечесність та егоїзм та казали, що за обіймами Росії стоїть бажання запхати слов’ян до російської кишені – але вони губилися у хорі слов’янофілів, тобто у цьому випадку – русофілів.

Події після Другої світової, коли Москва повернула Центральну Європу до своєї сфери впливу, також не стали щепленням від русофілії.

Не змінило ситуацію навіть вторгнення військ СРСР до Чехословаччини у 1968 році. Придушення Празької весни не справило на словаків такого негативного враження, як на чехів.

Понад те, під час цих подій словацькі націоналісти були призначені на важливі урядові посади у Чехословаччині. Наприклад, Густав Гусак став генсеком Компартії Чехословаччини у 1968 році.

Тобто в очах Москви словаки продемонстрували лояльність до неї під час буремних подій, а отже, заслуговували на винагороду.

Тож у 1960-1970 роках Радянський Союз інвестував в індустріалізацію нинішньої Словаччини, і це додало бонусів до іміджу Москви.

Громадяни Словаччини не позбулися історичної русофілії і після "розлучення" країни з Чехією у 1993 році. 

Більш того, її стороннє підживлювали з 2014 року. 

Росія через свої агентурні мережі з 2014 року активно просувала наративи про нацизм в Україні. Ці антиукраїнські наративи вміло впліталися у правдиві історії, що поширювалися соціальними медіа.

Навіть початок повномасштабної війни проти України не став поворотним моментом у ставлення словаків до Росії тією мірою, як у багатьох інших державах регіону.

Підтримка Україні також не має всенародного схвалення. Опитування, яке "Українська призма" провела у жовтні 2022 року у партнерстві з Представництвом Фонду ім. Фрідріха Еберта та у співпраці з InfoSapiens, продемонструвало, що 26% словаків заперечують можливість членства України в ЄС, а 33% – проти членства України в НАТО.

Попри усі ці суспільні настрої, офіційна Братислава підтримала Україну у боротьбі з російською навалою.

Проте ця підтримка не є гарантованою.

Проросійські настрої значної частини виборців активно використовує словацька опозиція, в першу чергу партія Smer-SD. Як наслідок, вже після дострокових парламентських виборів, які пройдуть 30 вересня 2023 року, ситуація може докорінно змінитися.

За всіма опитуваннями саме Smer-SD наразі є лідером перегонів, і якщо вона виграє вибори, то отримає шанс сформувати новий уряд. Звісно, якщо зможе сформувати коаліцію. 

Отже, ситуація непроста. Словацьке суспільство лишається проросійським; війна змінює його, але не так швидко, як би ми хотіли. А перемога проросійської коаліції можлива – але зовсім не гарантована.

Докладніше – у матеріалі Сергія Герасимчука Проросійська Словаччина, що постачає зброю ЗСУ. Розповідаємо про складного сусіда України.