Саме зараз реформа Антимонопольного комітету має перспективи дійти до кінця. Нині вона набуває особливої актуальності, оскільки є однією з ключових вимог МВФ до української влади.

А разом із тим реформа потрібна і для процесу наближення законодавства України до права ЄС.

Докладніше про все це – у статті групи авторів Лабораторії законодавчих ініціатив під керівництвом Олександра Заславського Більше повноважень, але не незалежності: яку реформу АМКУ пропонує українська влада.

У 2021 році під час чергового оновлення меморандуму з МВФ, Україна вкотре взяла на себе зобов’язання реформувати Антимонопольний комітет. Для цього було розроблено оновлений законопроєкт №5431, про який і йдеться у статті.

Він отримав змішані коментарі від експертного середовища.

Зокрема, Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) заявило, що "проєкт закону містить корупціогенні фактори та потребує доопрацювання з урахуванням наведених рекомендацій".

Однак вже за три місяці після реєстрації, у липні 2021 року, законопроєкт №5431 був прийнятий за основу голосами "Слуги народу", "Довіри" та "За майбутнє".

У листопаді того ж року Україна отримала транш від МВФ, і про цей законопроєкт тимчасово забули. Станом на лютий 2022 року законопроєкт отримав 1621 поправку, але з початком повномасштабного вторгнення порядок денний різко змінився.

Наступного разу до законопроєкту повернулися вже у листопаді 2022 року.

Верховна Рада України намагається уникати довгого обговорення правок під час воєнного стану, особливо в розпал ракетного терору. Але, незважаючи на це, одностайності серед парламентарів виявлено не було. Аргументували опозиціонери це тим, що Антимонопольному комітету нададуть нові повноваження і він буде "кошмарити підприємства та шугати бізнес".

Тож у Раді можна очікувати на палкі дебати щодо АМКУ та його майбутнього.

Та законопроєкт не сподобався не лише депутатам меншості.

Асоціація правників України зазначила, що "законопроєкт потребує суттєвого доопрацювання і не може бути прийнятий у такій редакції".

24 березня 2023 року президент та премʼєр-міністр підписали та направили МВФ Лист про наміри та Меморандум про економічну та фінансову політику, в якому знову пообіцяли реформу АМКУ. Цього разу зобовʼязання вже були конкретнішими, зі встановленими термінами проведення реформ.

Українська сторона зобовʼязалася вже у вересні цього року прийняти зміни для зміцнення правової бази АМКУ, аби він міг ефективно реалізовувати свої можливості. А вже до кінця грудня пообіцяли внести до парламенту новий законопроєкт, який має забезпечити інституційну незалежність АМКУ та вдосконалити процедури призначення ключових посадових осіб.

Зважаючи на те, що Україні критично потрібні кошти, включно з коштами МВФ (на який неформально орієнтуються й інші західні донори українського бюджету), процес реформування АМКУ має реальні шанси зрушити з місця. Важливу роль у цьому може (не) зіграти законопроєкт №5431.

Документ має виправити інструменти боротьби зі злочинністю, недостатні повноваження та недостатнє фінансування.

Також законопроєкт надає антимонопольникам нові інструменти для більш ефективного протистояння монополіям.

Разом з тим, документ не забезпечує політичну незалежність АМКУ.

Все про плюси і мінуси запропонованого законопроєкта – у матеріалі групи авторів Лабораторії законодавчих ініціатив під керівництвом Більше повноважень, але не незалежності: яку реформу АМКУ пропонує українська влада.