Як російська пропаганда змогла обдурити авторитетних науковців та експертів Європи

У середовищі західних науковців та експертів – на думку якого багато хто орієнтується – немає бодай поверхового компромісу щодо варіантів завершення війни. І, ще важливіше, їхні оцінки агресії РФ, починаючи з 2014 року, досі часто засновані на російських наративах.

Більш того, фіксується системна присутність міфів щодо України в експертному середовищі в Європі. 

Недооцінювати це та перебувати в інформаційній теплій ванні, вважаючи підтримку України лідерами думок на Заході гарантованою – це спокуса, яка може дорого нам коштувати.

Докладніше про наративи російської пропаганди, які циркулюють у середовищі західних експертів та науковців, читайте у статті аналітикині фонду "Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва" Марії Золкіної За Кремль і за мир. Чому західні експерти та науковці досі часто підтримують ідеї РФ.

Офіційна позиція всіх без винятку західних партнерів України (включаючи навіть ті держави, які у нас звикли вважати "проблемними") є однозначною: має місце агресія Росії проти України. Це підтверджено численними заявами, голосуваннями в ГА ООН тощо.

Але в середовищі експертів та науковців це не сприймається як аксіома.

Днями, на черговому з’їзді Об’єднання університетів і коледжів (Universities and College Union (UCU) – британської профспілки, що об’єднує понад 120 тис. лекторів, дослідників та інший академічний персонал у сфері вищої освіти, – ухвалили дві резолюції щодо України. 

Серед топових британських науковців знайшлося чимало тих, хто підтримав обидві резолюції! 

Ці рішення фактично є протилежними за змістом. Другий документ має відверто антиукраїнський характер та повторює тези російської пропаганди. 

У проросійському документі  жодного слова про засудження російської агресії, є заклик до британського уряду зупинити поставки зброї Україні й просувати "мирне розв’язання конфлікту". 

Загалом уся декларація – не більше ніж пів сторінки тверджень, нерідко маніпулятивних, без жодної аргументації.

Наприклад, вона прямо називає Україну "полем битви між російським та американським імперіалізмом".

Окрім констатації цих відверто маніпулятивних тез, конгрес британських науковців, ухваливши резолюцію, погодився підтримувати протести низки так званих "антивоєнних організацій", у тому числі Коаліції "Зупиніть війну" (STW), у якої є міцні російські зв’язки.

Тож, лобізм STW виявився дієвим, і до резолюції впливової британської академічної профспілки перекочувала теза про "не російську агресію, а війну великих сил" зі звинуваченням НАТО/Заходу у веденні війни на території України.

Благо, ця позиція не є мейнстримом в британській академічній сфері. 

А ще від багатьох західних науковців можна почути і міфи про "історично російський Крим", і згадку про нібито "референдум".

Проблема в тому, що українська аудиторія цього не чує. До неї, в перекладі українських ЗМІ, доходять переважно коментарі проукраїнських дослідників.

Також як в академічному середовищі, так і на експертних дискусіях (особливо – за зачиненими дверима, без права когось цитувати), доводиться чути про "громадянський конфлікт" в Україні з 2014 по 2022 роки. 

Українська аудиторія прихильників такої позиції практично не бачить і не чує. Але вони є, і більш того, за їхнього авторства виходять наукові статті, книги і курси в університетах.

Крім того, від експертів і від представників консалтингових компаній, які готують аналітику для західних урядів, доводиться чути питання про те, чи є сенс витрачати ресурси спочатку на те, щоб звільнити окуповані території України, а потім – щоб їх реінтегрувати? Може, краще зупинитися на поверненні до лінії фронту до повномасштабного вторгнення?

Тому Україна має бути свідома: ми досі маємо пояснювати події 2014 року.

Насамкінець треба підкреслити: це пояснення не є приводом для відчуття "зради" стосовно західного експертного середовища. Але треба розуміти реалії і виклики для України, які лишаються здебільшого непоміченими в українському інформаційному просторі. 

Докладніше – у матеріалі Марії Золкіної За Кремль і за мир. Чому західні експерти та науковці досі часто підтримують ідеї РФ.