Україна святкує перемогу у справі так званого скіфського золота – одній з перших міжнародних судових справ, що пов’язана з агресією Росії від початку окупації нею Криму у 2014 році.

Про те, що насправді нам дала ця перемога, яким був шлях до неї і чому до нас повернеться не зовсім скіфське і не зовсім золото – у статті редакторки культури "Української правди" Тетяни Пушнової Кримська перемога: що означає для України кінцеве рішення суду щодо "скіфського золота".

У 2013 році посол України у Німеччині Павло Клімкін відкрив виставку "Крим. Золотий острів у Чорному морі" у Боннському державному музеї LVR-Landes.

Український Інститут археології НАН створив її у співпраці з Інститутом прадавньої історії Боннського університету, надихаючись драмою Йоганна Вольфганга Гете "Іфігенія в Тавриді".

Для виставки надали свої колекції чотири кримські музеї та столичний Національний музей історії України.

А у січні 2014 року золотий фонд української археології спакували і перевезли з Бонна до Амстердама, у приватний музей Алларда Пірсона – там з нетерпінням чекали на популярну виставку.

"І саме те, що до Нідерландів українські скарби приїхали не з України, стало вихідною точкою у справі так званого скіфського золота", – розповідає Світлана Фоменко. У травні 2014 року вона керувала управлінням міжнародного співробітництва Міністерства культури. І з того часу опікувалася цією справою на різних посадах, зокрема як заступниця і в.о. міністра культури.

Поки українські скарби показували в Нідерландах, Росія окупувала Крим. 

Тож після завершення виставки перед амстердамським музеєм постало питання, куди надсилати експонати – чи до Києва, чи повернути кримським музеям.

"Безперечно, музей Алларда Пірсона мав усі повноваження передати виставку до Києва. Але ми вже тоді зрозуміли, що за позицією кримських музеїв, які вимагали повернути скарби їм до вже окупованого Криму, стоїть Росія: її шантаж, її погрози", – каже Світлана Фоменко. 

Коли загроза судової справи, яку хочуть ініціювати кримські музеї, стала очевидною, Мінкульт зіткнувся з великою кількістю проблем. 

Та найбільшою проблемою стало законодавство, яке регулювало і збереження культурних цінностей, і міжнародну діяльність ще радянськими нормами.

"Ми тоді ж з’ясували, що за внутрішніми приписами МВС евакуація культурних цінностей у разі небезпеки має відбуватись за Урал", – пригадує Фоменко вже з посмішкою і такий "курйоз".

Ця справа спричинила багато законодавчих змін, зокрема до Закону про культуру і призначення керівників музеїв.

На думку колишньої заступниці міністра культури Олесі Островської-Лютої, яку підтримують і Фоменко та Петасюк (очолювала юридичний відділ Мінкульту у 2014 році), перемога у справі "скіфського золота" посилює позиції України не лише у боротьбі за наявні в Криму цінності. А й за викрадені звідти цінності, які перевезені до Ермітажу і Третьяковки.

І щодо незаконних розкопок там і того, що може бути на них знайдено.

Прибуття з Нідерландів 2 тисяч 111 об’єктів, серед яких понад пів тисячі музейних предметів культурної спадщини, найбільше чекають у скарбниці Національного музею історії України. 

Вік предметів – до 2 тисяч років. І найцінніші речі серед них – зовсім не золоті. Це китайські дерев’яні лаковані шкатулки. 

Докладніше – у матеріалі Тетяни Пушнової Кримська перемога: що означає для України кінцеве рішення суду щодо "скіфського золота".