Як Росія “відмазувалася” від тероризму в Міжнародному суді ООН
Міжнародний суд, розташований у Гаазі, готується оголосити рішення у справі "Україна проти Росії".
Ще у 2017 році Київ звинуватив Москву в порушеннях конвенцій про заборону фінансування тероризму та про протидію расовій (у нашому випадку етнічній) дискримінації. Після тривалих попередніх процедур та майже двотижневих слухань судді перейшли до винесення рішення по суті.
Процес у Гаазі всерйоз нервує РФ. Тому варто детальніше розібратися, що лунало на слуханнях, які закінчилися минулого тижня. Тим більше, що там чимало цікавих, абсурдних, а подекуди й смішних деталей.
Докладніше – у статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Право на теракти під час війни: як Росія намагається зупинити поразку в Міжнародному суді.
6 червня у Міжнародному суді ООН у Гаазі почався розгляд по суті позову України проти Росії у зв’язку з порушенням останньою двох конвенцій ООН. Йдеться про справу "Застосування Міжнародної конвенції щодо боротьби з фінансуванням тероризму та Міжнародної конвенції щодо подолання усіх форм расової дискримінації".
Це перша зі справ України проти Росії у міжнародних судових інстанціях, яка дійшла до рівня розгляду по суті.
Слухання закінчилися, нагадаємо, минулого тижня.
Наразі Росію у Міжнародному суді ООН представляють професори міжнародного права з Ірану і Китаю, а також одіозний, але у минулому іменитий британський адвокат Міхаель Свейнстон. Четвертим міжнародним радником РФ став адвокат-африканець з французькою ліцензією Жан-Шарль Чікая, який не є світилом юридичної науки і взагалі не є авторитетним юристом.
Вони замінили професорів з Франції, США та Британії, що починали захищати Росію у 2017 і вели її до 2019 року.
Російська команда почала зі звичних наративів, та й документ з "доказами" по суті українських звинувачень містив звичні для нас речі, які всерйоз не сприймає практично ніхто у світі. Наприклад, один з перших розділів аргументації РФ про те, чому вона не порушувала Конвенцію про фінансування тероризму, має назву "Переворот у Києві" (The Coup D’état In Kiev).
Чи не найбільша увага обох сторін була до історії з авіалайнером MH17, збитим з російського зенітного комплексу "Бук". Цей епізод забрав добрячу частину українського виступу і документів – у Києві відчули, що вину Росії тут довести найпростіше, бо є і рішення суду, і результати міждержавного розслідування, і десятки проведених експертиз…
І так само на цьому зосередилася Росія, відчувши, що тут її слабке місце. В РФ взялися доводити, що авіалайнер збили помилково, а отже, це не було тероризмом.
Друга лінія захисту РФ – доведення того, що на Донбасі тривала війна, тобто збройний конфлікт. А під час війни, як переконані в російському МЗС, не може йтися про тероризм, а лише про супутні жертви серед цивільних громадян.
Україна цей підхід категорично заперечила.
Фундаментальна суперечка адвокатів України та Росії стосувалася не тільки збитого MH17. Обстріл "Градами" автобуса з людьми на цивільному КПП, обстріл житлових кварталів у Маріуполі тощо – у всіх випадках, коли Україна засвідчила, що російська військова техніка прицільно вела обстріли саме цивільних об’єктів, Росія побудувала лінію захисту на тому, що це були помилкові цілі. А паралельно вони намагалися довести, що ці всі цілі насправді не були суто цивільними.
"Відмазки" росіян на межі фолу можуть спрацювати, якщо Суд визнає, що усвідомлений намір здійснити на Донбасі саме теракти під час обстрілу Маріуполя, Авдіївки, Краматорська тощо не є доведеним.
Однак в України є потужніший козир. Більше про це у повній версії статті.
Вердикт Суду у першій справі "Україна проти Росії" буде відомий приблизно за пів року. Можливо, навіть швидше.
І хоча перемога Києва ще не гарантована, Москву ця перспектива лякає, і та намагається використати всі процедурні можливості та всі шанси, щоби зупинити процес. Часом – за допомогою відвертої брехні.
Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Право на теракти під час війни: як Росія намагається зупинити поразку в Міжнародному суді.