Які перешкоди стоять на шляху України до членства в НАТО

Упродовж січня-травня 2023 року представники Центру "Нова Європа" здійснили на підтримку України низку адвокаційних візитів до країн ЄС: Франції, Італії, Німеччині та Нідерландів, а також до Сполучених Штатах Америки (переважно за підтримки МФ "Відродження").

Ми спробували проаналізувати та підсумувати настрої та наративи у цих країнах.

Про те, як діяти Україні для отримання членства у НАТО читайте в статті директорки Центру "Нова Європа" Альони Гетьманчук Що думають у НАТО про членство України та як переконати тих, хто сумнівається.

15 років тому під час Бухарестського саміту НАТО саме Сполучені Штати були драйвером надання Україні Плану дій щодо членства (ПДЧ).

Однак зараз Вашингтон займає дуже жорстку позицію щодо недоречності членства України в НАТО в осяжній перспективі. На цю позицію не вплинуло навіть повномасштабне вторгнення РФ.

Найбільш ймовірною причиною – нарівні зі страхом подальшої ескалації – є втрата Україною "козиря" щодо нейтралітету. Тобто, на думку окремих політиків та дипломатів, нейтралітет України міг би стати компромісом з боку Києва за переговорним столом і таким чином посприяти завершенню війни. 

Водночас, у ключових європейських країнах ставлення до питання України у НАТО під впливом "великої війни" зазнало змін.

Найбільш помітно це у Франції, яка у 2008 році разом з Німеччиною заблокувала надання Плану дій щодо членства для України в НАТО на саміті в Бухаресті.

Путін позбавив скептично налаштовані країни НАТО найпотужнішого контраргументу проти членства України – можливої ескалації з боку РФ у випадку запрошення Києва до Альянсу.

Французькі політики та експерти сьогодні не бачать в ідеї членства України в НАТО нічого поганого.

Так само і Німеччина, на думку всіх провідних безпекових експертів ФРН, не буде опонувати запрошенню України в НАТО, якщо воно отримає зелене світло у Білому Домі.

Що повинна робити Україна? 

З боку України вкрай важливо доносити сигнали про неможливість повернення до ідеї нейтралітету та про її повне несприйняття в українському суспільстві.

Україна сьогодні також має працювати над розблокуванням питання можливості запрошення до НАТО в принципі до завершення війни.

Насправді, запрошення не означає негайний вступ і може виявитися досить довгим процесом. 

Що стосується тих чи інших аргументів на користь запрошення та членства України в НАТО, доволі перспективним аргументом в європейських країнах – зокрема, Італії, Німеччині та Нідерландах, є аргумент про гарантії безпеки для безпечної відбудови України.

У цьому контексті дуже доречним був би голос потужних західних інвесторів, які б хотіли брати участь у реконструкції України.

Позитивом для України є те, що на відміну від ситуації після 2014 року, з’явилось розуміння, що без надання гарантій безпеки російська агресія буде повторюватись.

Відповідно, потрібні безпекові зобов’язання, які б розірвали коло агресії РФ.

Однак ті "безпекові зобов’язання" (security commitments), які наразі розглядаються на рівні США, Франції, Німеччини, Британії з потенційним залученням всіх країн G7, а також окремих західних сусідів України (зокрема Польщі), не мають нічого спільного з реальними безпековими гарантіями.

У кращому випадку могло б йтись про гарантії тривалої безпекової підтримки. Але навіть така опція, за інформацією з низки джерел, під питанням.

Отож, наразі завдання мінімум і для української влади, і для зусиль в рамках експертної дипломатії стоїть в тому, аби не допустити Бухарест мінус з точки зору формулювань щодо членства України в НАТО, а також Будапешт мінус з точки зору безпекових зобов’язань для України.

Більш ґрунтовні пояснення  – у матеріалі Альони Гетьманчук Що думають у НАТО про членство України та як переконати тих, хто сумнівається.