11 червня у Чорногорії відбудуться дострокові парламентські вибори. Як очікується, ці вибори стануть другим – та фінальним – етапом повного перезавантаження влади у країні.

Про те, як ця зміна влади вплине на зовнішню політику Чорногорії, у тому числі щодо підтримки України, і які нові ризики для цієї країни можуть виникнути протягом найближчих років читайте в статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Чорногорія в очікуванні нової влади: як парламентські вибори змінять курс країни.

Політична криза у Чорногорії триває вже три роки – вона почалася одразу після проведення попередніх парламентських виборах.

Ці вибори принесли сенсацію: на них перемогла Демократична партія соціалістів (ДПС) тодішнього прозахідного (але корупційного) президента Міло Джукановича, проте не змогла сформувати коаліцію та пішла в опозицію – вперше в новітній історії цієї балканської країни.

Проблема полягала в тому, що на місце демократичних соціалістів прийшов блок "сербських" партій "Демократичний фронт", який хоча формально і підтримував курс на вступ до ЄС, однак саботував євроінтеграцію, а головне – відкрито підігрував Сербії та Росії.

Критика з боку Заходу призвела до розвалу коаліції під керуванням "ДемФронту". Новий уряд меншості, якого підтримувала голосами Демократична партія соціалістів прозахідного президента, швидко розблокував євроінтеграцію, повністю приєднався до санкцій ЄС та надавав посильну допомогу Україні. Втім, вже незабаром цей уряд пішов на вагомі поступки Сербській православній церкві, що спричинило нове загострення в країні.

Втім, три роки перманентної політичної кризи, схоже, змінили настрої чорногорців.

Досить несподівано у першому турі виборів президента вилетів кандидат від "ДемФронту" Андрія Мандич, якого вважали фаворитом перегонів.

А у другому турі чинний президент Джуканович вже не мав шансів на перемогу – проти нього та за його опонента Якова Мілатовича об'єдналися всі політичні сили країни, від проєвропейських до проросійських та антизахідних.

Важливо, що напередодні президентських виборів Джуканович зумів проштовхнути рішення про проведення дострокових виборів до парламенту. Тоді це рішення виглядало як тактична перемога в його протистоянні з "ДемФронтом".

Але воно стало можливістю для нового президента завершити переформатування чорногорської влади, причому – в максимально сприятливій формі, адже ефект від перемоги на президентських виборах ще не зник.

Результат виборів 11 червня Євросоюз зможе сміливо записати як свою перемогу. Немає сумнівів у тому, що новий уряд буде проводити погоджену із Брюсселем політику та сприяти найшвидшому вступу Чорногорії до ЄС.

Тож, є вагомі підстави очікувати, що Чорногорія нарешті стане для ЄС "історією успіху".

Але певні питання все ж залишаються відкритими.

"Глобальний контекст багато в чому задає напад Росії на Україну. Не має бути і не буде ніякого відхилення від наших стратегічних зобов’язань, до яких входить і Чорногорія як частина євроатлантичної родини", – заявив під час своєї інавгураційної промови Яков Мілатович.

Це дає підстави вважати, що курс Чорногорії не зміниться, і новий уряд продовжить підтримувати Україну.

Втім, варто зазначити, що цитована заява стала ледь не єдиною, де чорногорський президент напряму згадує РФ. У більшості інших, зроблених вже на посаді глави держави, Мілатович засуджує агресію проти України, проте уникає називати ім'я агресора.

Це може вважатися дрібницею, проте може свідчити про неготовність остаточно "спалювати мости" з РФ.

Докладніше – у статті Юрія Панченка Чорногорія в очікуванні нової влади: як парламентські вибори змінять курс країни.