Євросоюз досі перебуває на роздоріжжі між тим, яку політику роботи із замороженими російськими активами обрати.

Хоча політичні дискусій єврочиновників все ще тривають, публічні заяви свідчать про те, що активно розглядаються обидва варіанти: інвестування та використання прибутку від цих активів для відшкодування Україні або ж обкладання їх спеціальним податком, суми якого направили б Україні.

Докладніше – у статті Івана Городиського та Софії Косаревич з Центру Дністрянського Замість конфіскації: чому ЄС шукає новий механізм для заморожених російських активів.

У першому варіанті пріоритет віддають використанню цих активів, зокрема, у формі їх інвестування. Своєю чергою, дивіденди, накопичені у такий спосіб, могли б передати Україні для компенсації збитків, а російські активи, після повної виплати репарацій, повернути власникам.

Цей підхід має значну політичну підтримку.

Згодом ця ідея отримала альтернативний варіант, який не потребує окремого органу чи процесу інвестування.

Так, значна частина активів РФ зосереджена на рахунках європейського депозитарію цінних паперів Euroclear. Дохід від цих активів не може бути передано Росії, оскільки Euroclear долучений до заморожування російських активів і статус коштів, які були зароблені в такий спосіб після 24 лютого 2022 року (а мова йде про сотні мільйонів доларів США), поки незрозумілий.

Представники ЄС зараз роздумують, чи можна ці прибутки перенаправити для компенсації Україні.

Однак ця ідея наштовхується на політичні і юридичні труднощі, зокрема, з Німеччини. В Берліні заявили, що управління російськими коштами створить складні фінансові та юридичні обставини всередині ЄС.

Схожої думки притримується Центральний банк ЄС.

Другим сценарієм, підтриманим в ході нещодавнього саміту Європейської ради в Брюсселі, стало оподаткування доходів від заморожених російських суверенних активів.

Хоча багато хто поспішив назвати це "податком на надприбуток" (windfall tax), однак фактично мова йде про збір в рамках санкційного режиму ЄС. Цю ініціативу підтримало і Сполучене Королівство, яке заявило, що співпрацюватиме з ЄС в цьому питанні.

Проте ухвалення цієї пропозиції потребуватиме підтримки всіх держав-членів. Формального рішення за підсумками обговорення Рада не представила, однак очільниця Єврокомісії анонсувала подальшу роботу над запропонованим механізмом.

Хоча обидва рішення і є цікавими, однак менш прийнятними для України за пряму конфіскацію активів РФ.

Навіть якщо припустити, що прибутки, отримані від використання заморожених в рамках усього ЄС активів, будуть в кілька разів більшими за оголошені $3 млрд, при консервативній оцінці збитків, заподіяних російською агресією на суму у $400-600 млрд, простий підрахунок показує, що отримання репарацій в такий спосіб може розтягнутись на десятки, а то й сотні років.

У будь-якому випадку, цей процес буде набагато довшим, аніж виплати репарацій Іраком після окупації Кувейту, що тривали 30 років. 

Головною проблемою політики ЄС, США та інших союзників України щодо російських активів є сподівання на те, що конфіскації активів як крайнього заходу вдасться уникнути, а їх заморожування є тим важелем, який здатен забезпечити добровільну виплату репарацій.

Однак ціна агресії і розмір збитків зростають постійно і вирішення питання, як здійснювати компенсацію цих збитків, ставатиме все більш гострим.

Не менш важливим аспектом конфіскації активів РФ та її резидентів є притягнення до суттєвої фінансової відповідальності країни-терориста та її резидентів, які призвели до воєнної агресії проти України і заробляють статки на продовженні війни.

Така фінансова відповідальність може стати запобіжником для ініціювання воєнних агресій в усіх частинах світу.  

Докладніше – у матеріалі Івана Городиського та Софії Косаревич Замість конфіскації: чому ЄС шукає новий механізм для заморожених російських активів.