Вже незабаром проблем в України у відносинах із Польщею може стати більше. Адже вже восени у Польщі пройдуть парламентські вибори, за результатом яких "золоту акцію" та можливість впливу на політику країни може отримати відверто антиукраїнська партія "Конфедерація".

Про те, наскільки вагомими є ризики різкої корекції відносин Польщі та України редактор ЄвроПравди Юрій Панченко поспілкувався із політоглядачем Dziennik Gazeta Prawna Міхалом Потоцьким.

Повна версія розмови – на нашому Youtube-каналі, а ключові тези – у матеріалі "Золота акція" у ворогів України: які ризики несуть парламентські вибори у Польщі.

Хоча дата парламентських виборів ще не озвучена, скоріше за все, це буде жовтень.

Є три базових сценарії, які більш-менш однаково ймовірні: правляча партія Ярослава Качинського "Право і справедливість" (ПіС) втретє отримає монобільшість; більшість отримає проєвропейська опозиція; якщо "золоту акцію" отримає крайня права "Конфедерація", і без їхніх голосів неможливо буде створити будь-яку коаліцію.

Сама "Конфедерація" поки що каже, що вони не готові йти в коаліцію ані з "ПіСом", ані з опозицією. Але ми розуміємо, що після виборів все зміниться.

Попри те, що під час цієї кампанії партія дещо приховує свої геополітичні погляди, це досить антиєвропейська та антиукраїнська політична сила.

Але зараз вони хочуть відійти від свого звичного іміджу "м'яко" проросійської, антиєвропейської та антиукраїнської партії.

Вони хочуть "дійти" до нових виборців. А для цього зараз "Конфедерація" робить ставку на економічні ультраліберальні та лібертаріанськи гасла.

І це їм вдається. Наразі вони виросли вже з традиційних 9-10% до 13-14%.

Тобто, станом на зараз вони вже мають цю "золоту акцію". І їхня популярність продовжує зростати.

Тенденції кажуть, що наразі опозиційна "Платформа" має більше шансів сформувати новий уряд.

У "ПіС" це мабуть перша кампанія з 2011-го року, де їхні підходи не спрацьовують. Як тільки вони розробляють якісь передвиборчі стратегії – опозиція одразу на них реагує, реагує достатньо ефективно, і це не спрацьовує.

І "ПіС", і "Платформа" однаково проукраїнські, натомість вони мають трошки різні підходи.

Політику "ПіС" можна назвати проамерикансько-проукраїнською, а у "Платформи" вона більш проєвропейсько-проукраїнська.

Проблема польської політики полягає в тому, що у нас практично всі партії є внутрішньо авторитарні.

Дуже складно собі представити "Право і Справедливість" без Ярослава Качинського і дуже складно собі представити "Громадянську платформу" без Дональда Туска.

По суті, вся польська політика десь із 2005 року – це протистояння цих двох політиків.

А взагалі коріння їхнього протистояння тягнеться з 1990-х чи навіть 1980-х років.

Щодо аграрної кризи, то вона показала, що у Польщі є невелика, але політично впливова група, яка бачить проблеми у конкуренції з Україною.

Але ця криза також показує, що чим більше Україна буде інтегруватись з західними інститутами, особливо з Євросоюзом, тим більше наші відносини будуть відходити від російського контексту.

Польсько-українські відносини завжди були такі добрі тому, що вони завжди були десь в російському контексті.

Докладніше про настрої у Польщі – у матеріалі "Золота акція" у ворогів України: які ризики несуть парламентські вибори у Польщі.