Як змінилося ставлення до України з боку самого Заходу після липневого саміту НАТО? Чи можна називати "проукраїнським" західне експертне та суспільне ставлення?

Про це і не тільки редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко поговорив з Марією Золкіною, дослідницею London School of Economics і українського фонду "Демініціативи" та багаторічною авторкою ЄП. Її досвід у питаннях протидії російським ідеям та вкидам під час війни на Донбасі, як виявилося, стає у пригоді й під час повномасштабної агресії.

Рекомендуємо подивитися відеоверсію цієї емоційної розмови. Головні тези – у текстовому матеріалі "Світ любить переможців". Чого чекають західні партнери від контрнаступу ЗСУ.

Парадоксально, але нас хочуть бачити в НАТО, та водночас бояться цього.

Причини цього – досі не змінене ставлення багатьох до Росії і ставлення до повномасштабної російсько-української війни.

Держави НАТО кажуть, що не розуміють, як і коли завершиться війна, і тому не готові до рішень. Хоча це принципова помилка. Треба не чекати, а навпаки, формулювати позицію щодо завершення війни. А формальне запрошення України до членства (яке навіть не означає початку вступу!) було би дуже важливим політичним сигналом, який формує однозначну позицію: Україна буде в Альянсі.

Але, на жаль, є кілька країн, які досі вагаються щодо того, чи буде там Україна.

І, на жаль, одним із тих, хто вагається, є США – ключова сила Альянсу. Також не впевнена Німеччина.

Думка "мейнстримових", ключових експертів щодо перебігу російсько-української війни та майбутнього України дуже відмінна від країни до країни.

Є кілька причин, чому склалася така разюча відмінність між експертним дискурсом у різних країнах.

По-перше, раніше, коли Москва ще не була токсичною, у деяких країнах вона мала тотальний вплив на експертів. Їх запрошували до Росії, створювали психологічну лояльність, добре ставлення до неї – і залишки цього впливу досі зберігаються.

Інша, частково пов’язана з цим причина – те, що нинішні експерти навіть у проукраїнських державах – це учорашні дипломати, урядовці чи інші фахівці, які до того десятки років займалися дослідженням Росії та відносинами з нею.

Мейнстримом було економічне залучення Росії, спроба приживити там демократію і навіть інтеграція Росії в європейську систему безпеки. Зараз життя довело, що всі ці ідеї були хибними.

Але багатьом експертам складно визнати, що вони були неправі.

Нам на експертному рівні треба багато пояснювати, доводити. При цьому – важливо! – використовувати винятково раціональні аргументи. Апелювання до емоцій тут вже не працює.

Тільки так можливо переконати або нейтралізувати вплив тих західних експертів, які просувають неробочі сценарії "врегулювання конфлікту".

Ми зараз – у переламному моменті, який пов'язаний саме з контрнаступом ЗСУ. Експертні оцінки на Заході зараз "взяли паузу", щоби зрозуміти розвиток на полі бою.

Восени залежно від цього сформується нова колективна позиція Заходу, новий мейнстрим. Не виключено, що шальки терезів схиляться в бік переговорів. 

Тож, в реальності плани та оцінки будуть прив'язані до змін на полі бою.

І якщо ЗСУ дійдуть до Мелітополя, зможуть прорвати лінію оборони росіян і розбити їх на два табори – то це буде показник успішності контрнаступу, за яким відразу підтягнуться думка експертів і політичне рішення про подальшу підтримку України.

І досягти консенсусу щодо запрошення України до НАТО у 2024 році буде набагато простіше.

Формула перемоги для проукраїнських експертів на Заході – це однозначно звільнення української території і членство в НАТО.

Докладніше – у матеріалі "Світ любить переможців". Чого чекають західні партнери від контрнаступу ЗСУ.