"Європейська правда" продовжує дискусію щодо причин та шляхів врегулювання нинішньої українсько-польської суперечки. 

Ще один погляд з Польщі на проблему відносин з Україною – у статті польського україніста, доктора гуманітарних наук Мацея Печинського Дружба з "перекосами": яких змін чекає Польща у відносинах з Україною.

Не погоджуючись із багатьма аргументами автора, ЄвроПравда поділяє його ключову тезу: нинішня криза веде до різкого погіршення ставлення поляків до України та українців.

А далі – коротко, про що пише Печинський. 

Польща залишається ключовим союзником та адвокатом України на Заході.

Варшава приймала українських біженців та надсилала ЗСУ свою майже останню зброю, лобіювала збільшення підтримки для Києва серед західних лідерів, ба більше – публічно виступала проти будь-яких пропозицій домовитися з Росією.

Якщо Україна зробить ставку на Німеччину та Францію як своїх головних союзників, а Польщу сприйматиме як другорядного партнера, а в деяких справах конкурента – отримає "Мінськ-3" замість перемоги.

Тож вирішення проблем між Польщею та Україною необхідне обом країнам.

Перш за все, треба уникнути маніпуляцій та говорити повну правду. 

Деякі українські політики та публіцисти говорять, що Польща блокує експорт українського зерна до ЄС. Це неправда. Через Польщу відбувається та відбуватиметься транзит до інших країн.

Польща таким чином не блокує, а допомагає Україні продавати збіжжя.

Блокадою є лише тимчасова заборона доступу частини українських агротоварів до польського ринку.

Так само несправедливим є твердження, що "блокада" спричинена винятково виборчою кампанією. Тобто що партія влади шкодить Україні, щоб перемогти на виборах. Це не так. Це є захистом національних інтересів.

Тим часом відкриття європейських ринків для українського зерна було безпрецедентним кроком, великою поступкою з боку Євросоюзу.

Недружньо звучать заяви українських політиків (зокрема, віцепрем'єрки Ольги Стефанішиної), що поляки заробляють на блокаді українського зерна.

І одночасно дуже неприємно для поляків звучать плани Києва вплинути на Єврокомісію, щоб вона вирішила зернову проблему з польською владою. У Польщі зовнішній тиск сприймають вкрай негативно – і Україна повинна це розуміти.

Ще однією невирішеною проблемою у взаєминах залишається тема Волинської різанини.

Так, на даний момент не варто сподіватися на узгодження спільної оцінки тих подій. Але у Польщі (не тільки серед правих консерваторів) не розуміють блокаду ексгумаційних та пошукових робіт.

На відміну від ситуації із зерном, тут можна прямо говорити про блокаду. Україна обіцяла, що скасує мораторій, якщо Польща поверне первинний зміст меморіальної дошки на горі Монастир, де поховані бійці УПА. Але, на думку багатьох поляків, це не зовсім чесно.

Уточнимо: поляки не наголошують як головний постулат визнати Волинь геноцидом, засудити УПА чи ОУН. Вони вимагають перш за все можливості поховати жертв Волині. Це не так багато.

Від цього Україна не впаде. Навпаки – очиститься атмосфера, а противники допомоги Україні у Польщі втратять аргументи.

Польща стільки зробила для України, що має право вимагати певних поступок. Невеликих, таких, які не зашкодять Україні.

Дозвіл на ексгумації, розуміння польського національного економічного інтересу в аграрній сфері, контракти на відбудову країни після війни для польських підприємств (слід про це згадати) – не так багато.

Тим часом за результатами нещодавнього опитування кількість поляків, які вважають, що Польща повинна допомагати Україні під час війни значно зменшилася. 

Наостанок варто висловити надію, що Київ змінить своє ставлення до Польщі. Це – надія багатьох поляків, а не тільки правих консерваторів.

Докладніше – у матеріалі Мацея Печинського Дружба з "перекосами": яких змін чекає Польща у відносинах з Україною.