Протягом останнього тижня на ЄвроПравді вийшло два тексти від польських політологів: Лукаша Адамського та Мацея Печинського, які узагальнювали претензії Польщі до України та зазначали, яких кроків від Києва наразі чекають у Варшаві.

Редактор ЄвроПравди Юрій Панченко проаналізував аргументи польської сторони та підбив проміжні висновки польсько-української кризи. Докладніше – в статті Польща вимагає "поваги": чим небезпечні поступки, яких Варшава хоче від Києва.

Попри те, що нинішнє погіршення відносин відбулося не на тлі політики пам’яті, їй присвячена значна частина польських претензій.

Хоча обидва автори визнають, що розмови про суперечливі сторінки українсько-польської історії не на часі, польська сторона чекає від України скасування заборони на пошуково-ексгумаційні роботи, введеної ще у 2017 році.

Також обидва польські автори однозначні: в польському суспільстві є консенсус щодо неприйняття української заборони. А відповідно, небажання Києва йти на поступки здатне суттєво послабити підтримку України всередині польського суспільства. 

Київ неодноразово заявляв про готовність скасувати цю заборону, проте лише після символічного кроку з боку Варшави – відновлення у початковому вигляді дошки на груповому похованні вояків УПА, що загинули у боях із НКВС, на горі Монастир.

Це єдине поховання бійців УПА, повністю легалізоване у Польщі і перебуває під захистом польської держави.

Про готовність скасувати мораторій одразу після відновлення поховальної плити у Монастирі Київ заявляв ще за президентства Петра Порошенка.

Втім, тоді цей заклик не знайшов відгуку у Варшаві – йшло до президентських виборів, і у Польщі відверто чекали на зміну влади у Києві. А тому не збиралися давати Порошенку додаткові переваги, воліючи вирішити це питання вже з його наступником.

Так воно й сталося – одразу після президентських виборів в Україні цей надмогильний комплекс відновили. Причому це приурочили до візиту в Київ польського президента Анджея Дуди.

Втім, на новому камені напис змінили, а прізвища загиблих чомусь так і не відновили.

За свідченнями кількох українських посадовців, президент Дуда особисто пообіцяв Зеленському повернути пам'ятку до її початкового стану. Втім, ця обіцянка так і не була виконана.

Замість цього ми чуємо, що Києву треба забути про цю вимогу і в односторонньому порядку скасувати мораторій.

Втім, немає сумнівів, що цього разу питання ексгумаційних робіт виникло швидше "на додаток" до головної суперечки, що стосується грошей та влади.

У Польщі не збираються скасовувати заборону на продаж на внутрішньому ринку низки українських агротоварів.

І при цьому там вкрай незадоволені бажанням Києва оскаржити це рішення на рівні Єврокомісії.

"Польща має право захищати своїх фермерів", – стверджують наші сусіди. І це правильна теза. Проте й Україна так само має право захищати своїх фермерів.

Тут треба нагадати, що початково обурення польських фермерів було спрямоване не проти українського імпорту, а проти дій польських урядовців. І щоб не допустити падіння рейтингів, у керівній польській партії вирішили спрямувати цей гнів проти українського збіжжя. Так Україна мимоволі стала заручницею польських виборів.

Польща дуже багато зробила для України, в першу чергу – за останні півтора року. Це дозволяє сподіватися на збереження стратегічних відносин із Варшавою і в майбутньому – альянс, який може бути корисним обом сторонам.

Проте відносини, в яких одна сторона має набагато більше прав, аніж інша, не мають доброї перспективи. Саме про це мають пам’ятати у Варшаві.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Польща вимагає "поваги": чим небезпечні поступки, яких Варшава хоче від Києва.