Після відкриття ринку ЄС для України польські фермери опинилися у скрутному становищі.

У серпні Польща ти низка інших сусідніх країн оголосили про намір продовжити ембарго на імпорт українського зерна. Хоча дія цієї заборони має сплисти 15 вересня, щонайменше дві країни – Польща та Угорщина – погрожують пролонгувати дію заборони на національному рівні. 

Але якщо українські аграрії можуть виробляти дешевше зерно, чому їхня перевага має бути штучно знищена імпортними обмеженнями?

Можливо, польські фермери мусять це визнати та не перешкоджати природним економічним процесам?

Старша економістка Центру економічної стратегії Яна Охріменко проаналізувала аргументи противників та прихильників продовження ембарго. Про те, які з них виявиляться більш вагомими для Брюсселя – у її статті Два погляди на зернову суперечку: якими аргументами відстоюють свою позицію Україна та Польща.

Погляд з боку Польщі (та її союзників)

Харчова безпека. Тотальна залежність від закордонних продуктів підриває цю безпеку та створює значні ризики.

Тому польські аграрії, які мають менше конкурентних переваг перед українськими, не можуть мігрувати до нових галузей, залишивши все українським фермерам.

Український експорт зерна до Польщі збільшився у багато разів від початку широкомасштабного вторгнення, але Україна перебуває у стані війни, тож хто дасть гарантії, що українські аграрії зможуть постачати достатні обсяги зерна?

Несправедлива євроінтеграція. Дорожча вартість польського зерна – це  плата за дотримання норм ЄС (керівництво якого підтримує Україну та виступає проти ембарго).

Голоси аграріїв. Робота і добробут значної частки поляків залежить від того, чи польський аграрний сектор виживе внаслідок конкуренції з українським (значно дешевшим) зерном.

Аргумент заборони на вільну міжнародну торгівлю з метою "захистити наших робітників" є поширеним серед політиків-популістів, тож те, що він звучить у Польщі напередодні виборів, не мусить нас дивувати.

Погляд з боку України (та євроінституцій)

Непропорційно розподілені вигоди від вільної торгівлі. За нинішніх обмежень українські експортери виграють досить мало, на відміну від європейських (польських у тому числі) експортних галузей.

Норми права. Одноосібні ембарго на українське зерно напряму порушують принципи внутрішнього ринку ЄС.

Суперечливі сигнали європейських партнерів. Етап вільної торгівлі покликаний зробити перехід до вищих щаблів інтеграції України до ЄС якомога більш безболісним.

Отже, постає питання про програмну мету Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Якщо головна мета – створити умови, необхідні для членства України, заборона ввезення українських товарів явно їй суперечить.

Гальмування споживчої інфляції в Польщі. Імпорт відносно дешевого українського зерна, на тлі пришвидшених темпів інфляції в ЄС, може допомогти знизити ціни на харчі, не вдаючись до більш радикальних заходів. Отже, польські споживачі тільки виграють.

Підтримка української економіки під час війни. 

Економічні зміни болісні, але невпинні. Можливо, польська економіка могла б виграти більше від потенційної економічної диверсифікації (можливості до якої відкриває український аграрний експорт), аніж від торгового протекціонізму.

Як бачимо, українські аргументи виглядають переконливішими. Проте нинішня дискусія дозволяє нам поглянути на перспективи української інтеграції до європейської спільноти під трохи іншим кутом.

Українське членство в ЄС залежить не так від виконання формалізованих вимог, як від забезпечення максимально взаємовигідної і безболісної економічної та політичної інтеграції.

Докладніше – у матеріалі Яни Охріменко Два погляди на зернову суперечку: якими аргументами відстоюють свою позицію Україна та Польща.