15 років тому Росія вперше у своїй новітній історії атакувала визнану світом суверенну державу.

Хоча президенту Міхеїлу Саакашвілі вдалося утримати владу після воєнної поразки, 2012 року парламентські вибори виграла партія "Грузинська мрія", і ця перемога значною мірою була досягнута за рахунок критики Саакашвілі за те, що він допустив цю війну.

Тема війни 2008 року і зараз активно використовується чинною владою Грузії – для легітимізації зовнішньополітичного розвороту від Заходу в бік Росії.

Про те, як це сталося і які можуть бути наслідки цього розвороту, читайте в статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Незавершена війна: як Грузія шукає винного у поразці 2008 року та йде назустріч країні-окупанту. Також радимо подивитися відеоблог на YouTube-каналі ЄвроПравди на цю тему.

Тема війни 15-річної давнини досі впливає на політику Грузії.

А останнім часом ця тема стала важливим інструментом для пояснення погіршення відносин із Заходом та одночасного зближення із країною-агресором.

"Ви що, хочете, щоб було, як в Україні?". "Ви що, хочете, щоб із Батумі зробили так само, як із Маріуполем?"

Це – звичайні тези представників грузинської влади останніх місяців, якими вони пояснюють своє рішення триматися осторонь російсько-української війни, зокрема – відмову від запровадження санкцій проти РФ.

Втім, лише цим використання в політичних цілях суспільної травми від війни 2008 року не обмежується.

Ще одна дуже важлива теза чинної грузинської влади полягає в тому, що Захід нібито вимагає від Грузії "відкриття другого фронту" у війні проти Росії.

Попри те, що ніхто із західних політиків таких заяв не робив (а з українського боку таки заклики лунали не від перших осіб держави), масована пропаганда дає свої плоди. Чимала частина виборців "Грузинської мрії" повірила чи дала себе переконати, що нинішні проблеми у відносинах Грузії з Європейським Союзом пов’язані не з відходом країни від демократії, а саме з небажанням вступати у нову війну з РФ.

Швидше за все, проблеми у відносинах з ЄС будуть лише збільшуватися.

Увесь минулий рік російська пропаганда не соромилася хвалити грузинську владу за "виважену та самостійну" зовнішню політику.

Втім, останніми місяцями помітно, що Грузія не просто намагається стояти осторонь від європейського конфлікту, але й все відвертіше йде на зближення з РФ.

У грузинському суспільстві активно просувають думку, що у відповідь на проросійську політику Тбілісі у Кремлі можуть дати згоду на повернення окупованих територій. І що це – єдиний шанс на безкровне повернення цих земель.

Звичайно, такий сценарій видається абсолютно утопічним.

Новітня історія не знає прикладів, коли Росія добровільно віддає щось, що вона вже захопила.

Думка про можливість компромісу з РФ та мирного повернення окупованих територій активно просувається у суспільстві та, очевидно, знайде відгук у частини виборців із некритичним мисленням.

Тож, як би абсурдно це не виглядало, але страх нової війни з РФ, підсилений згадками про події 2008 року, лише підштовхує Грузію до країни-агресора.

Наразі грузинська опозиція робить ставку на те, що остаточна відмова з боку ЄС мусить мобілізувати громадян на масштабні протести.

Проте схоже, що грузинська влада готова до такого розвитку подій. І захищатися вона буде, апелюючи до війни 2008 року.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Незавершена війна: як Грузія шукає винного у поразці 2008 року та йде назустріч країні-окупанту.