В нашому суспільстві існує певне нерозуміння мети і вигід від декарбонізації, тобто переходу на економіку, яка не пов’язана зі споживанням викопного палива, такого як газ, вугілля, нафта.

А надто превалюють сумніви у тому, що на це варто витрачати зусилля та кошти, особливо за наявних умов.

Чи насправді перехід на зелену економіку – це самі витрати, а війна – найгірший час для цього? Спробувала розібратися головна радниця ЄБРР з питань навколишнього середовища Євгенія Афанасенко у колонці Зелене відновлення: чому відбудова України має врахувати кліматичні зобов'язання.

У 1990-х роках, пише авторка колонки, стало очевидним, що руйнівні зміни клімату, які є наслідком викидів парникових газів від споживання викопного палива, є невідворотними й вимагають невідкладних заходів. Тоді понад 190 країн взяли на себе добровільні зобов’язання за Рамковою концепцією ООН про зміну клімату та Кіотським протоколом скоротити викиди на 5% від рівня 1990 року.

"Зараз, чверть століття по тому, ми з розпачем бачимо, що загальносвітові задекларовані цілі не були виконані, зміни клімату та їхні наслідки – повені, пожежі, аномальна спека, землетруси – стали настільки руйнівними, що заради збереження нормального існування на планеті йдеться вже не про скорочення, а про повне припинення викидів", – констатує експертка.

Ці зобов’язання, за її словами, були закріплені в Паризький кліматичній угоді 2015 року, згідно з якою країни мають досягти повної вуглецевої нейтральності до 2050 року, аби не допустити глобального потепління вище 2°C (а оптимально – 1,5°C) від доіндустріального рівня.

"Трагічні події, пов'язані з війною, – це не причина відкладати декарбонізацію. Це ще більш потужний поштовх для відмови від викопного палива.

Якщо не інвестувати в перехід країни на безвуглецеву економіку сьогодні, завтра ми змушені будемо платити в сотні разів більше за відбудову зруйнованих повенями й лісовими пожежами будинків, за втрачений від посухи врожай, за лікування населення від хвороб, які є прямим наслідком забруднення довкілля", – впевнена Євгенія Афанасенко.

Це вже не кажучи про те, що в парадигмі вуглецевої економіки ми, звертає увагу авторка колонки, наразі втрачаємо мільярди на втратах енергоносіїв у мережах і будівлях, зі своїх податків дотуємо забруднюючі підприємства, шахти, транспорт, аби підтримувати "низькі тарифи" й не розчаровувати електорат.

Водночас згідно зі звітом Міжнародної агенції з відновлюваної енергетики (IRENA) ціна енергії з викопного палива з 2010 року зросла втричі, а ціна відновлюваної енергії продовжує знижуватися, створюючи сприятливі умови для зеленої трансформації.

Євгенія Афанасенко нагадує, Україна взяла на себе зобов'язання, підписавши Паризьку кліматичну угоду у 2015 році, а згодом й оприлюднивши Національні визначені внески.

"Ми пообіцяли досягти повністю кліматично нейтральної економіки до 2060 року", – пише експертка.

За її словами, програми й стратегії переходу до зеленої економіки передбачають значне підвищення частки відновлюваних джерел енергії, перехід на безвуглецевий транспорт, енергоефективність, важливу роль зеленого водню та ядерної енергетики.

Вона також зазначає, що і законодавство ЄС в плані впровадження декарбонізації спонукає український бізнес до відповідних змін, якщо вони хочуть залишатися конкурентоздатними на міжнародних ринках.

Міжнародні ж фінансові інституції більше не розглядають кредити під проєкти, які не сприяють переходу на зелену економіку і не відповідають цілям Паризької кліматичної угоди в частині пом'якшення та адаптації до зміни клімату.

"Неможливо навіть оцінити, які втрати понесе економіка України, якщо не здійсниться терміновий перехід на зелені рейки.

Мільярди доларів можуть бути не витрачені, а навпаки – заощаджені завдяки декарбонізації. Звісно цей процес не відбудеться миттєво, адже неможливо інвестувати в зелену економіку в цьому році, а в наступному – окупити витрати й мати країну, що процвітає", – вважає Євгенія Афанасенко.

На її думку, Україна має виконувати одночасно дві задачі – відновлювати й відбудовувати економічну і соціальну базу, зруйновану війною, і в той самий час здійснювати це в такий спосіб, який би забезпечував перехід до безвуглецевої економіки.

Тобто відбудова України має сприяти виконанню її кліматичних зобов'язань.

Докладніше – у колонці Євгенії Афанасенко Зелене відновлення: чому відбудова України має врахувати кліматичні зобов'язання.