Як Україні подолати спричинений війною дефіцит робочої сили

В Україні чоловіча та жіноча робоча сила виконують різні функції. Отже, цілком доцільно на тлі війни розглянути саме проблему дефіциту чоловічої робочої сили, що передусім позначилось на сільському господарстві та важкій промисловості.

Країни Заходу вже стикалися з подібними викликами після Першої та Другої світових війн.

Старша економістка Центру економічної стратегії Яна Охріменко вивчила їхній досвід, щоб з’ясувати, що може зробити український уряд, щоби подолати проблему дефіциту чоловічої робочої сили. Докладніше – у статті Як Захід долав кризу робочої сили після Другої світової: уроки для України.

Варіант 1. Не робити нічого

За сценарію, коли держава не робить нічого, аби скоригувати ситуацію на ринку праці, збільшення кількості жінок з "чоловічими" професіями цілком імовірне. Проблема полягає у тому, що за відсутності необхідної кваліфікації та підтримки такий "жест відчаю" не призводить до ефективного використання жіночої робочої сили, значного зростання рівня виробництва чи покращення рівня життя працівників.

Варіант 2. Залучати жінок

Політика активного залучення жінок має позитивний вплив на суспільство в цілому, на відміну від політики невтручання.  

У США під час Другої світової війни жінок активно рекрутували долучатися до виробництва. Активно популяризувався образ жінки з червоною помадою та в робочому комбінезоні.  

Цей ефект був короткотерміновим, адже після війни більшість ветеранів повернулись на свої робочі місця. США втратили лише близько 0,3% мобілізованих під час війни, а в Україні, цілком можливо, статева структура робочої сили зміниться надовго.

За такого сценарію залучення жінок до робочої сили супроводжується збільшенням попиту з боку виробників.

Варіант 3. Примушувати, переконувати, маніпулювати заробітками 

У повоєнній Британії 1945-1949 років лейбористський уряд створив щось на кшталт державного планування для дефіцитної чоловічої робочої сили.

Працівників з потрібним фахом схиляли працювати в ключових секторах; відмова могла потягти за собою правову відповідальність.   

Провал "політики примусу і втручання" пояснити досить легко. Така стратегія руйнує механізми вільного ринку.

Трохи згодом британський уряд вдався до іншої стратегії – вербування робочої сили з-за кордону.  

Варіант 4. Залучати робітників з-за кордону

Закон про британське громадянство 1948 року значно спростив доступ до Британії для громадян Ірландії та країн Співдружності націй (колишньої Британської співдружності). Це суттєво допомогло скоротити повоєнний дефіцит робочої сили. 

Залучення закордонної робочої сили – досить суперечлива тема, адже є ризик напливу дешевої та низькокваліфікованої робочої сили.

Ключовою характеристикою успішної політики залучення мігрантів є її вибірковість: перевага надається мігрантам з високою кваліфікацією або дефіцитними професіями.

Іншою ключовою умовою є стратегічне бачення і уявлення про те, в якому напрямку необхідно скерувати подальший розвиток. 

Нову Зеландію можна назвати сучасним прикладом політики вибіркової імміграції.

Підбиваючи підсумки, з усіх можливих варіантів вирішення проблеми дефіциту робочої сили тільки дві стратегії здаються прийнятними.

По-перше, працедавці можуть залучати жінок до "чоловічих" професій та надавати необхідну підтримку.

По-друге, дефіцит можна подолати за допомогою вибіркового залучення мігрантів з високим рівнем кваліфікації або дефіцитними професіями.

Докладніше – у матеріалі Яни Охріменко Як Захід долав кризу робочої сили після Другої світової: уроки для України.