18 вересня 2023 року в Гаазі почалися слухання в особливій справі. Україна та ще 32 держави світу спільно звинувачують Росію у порушенні Конвенції про заборону геноциду, однієї з ключових конвенцій, на яких базується так званий повоєнний світовий порядок.

Цей спільний позов, у якому Україна вже виграла перший етап, розглядає Міжнародний суд ООН (МС ООН) – найвища судова інституція у світі.

Загалом шанси на виграш України у цьому процесі видаються непоганими, але вони не гарантовані. Це рішення буде прецедентом: таких позовів, як український, суд не розглядав ніколи в історії, конвенція використана дуже "креативно", і Росія на це тисне.

Докладніше про процес проти Росії і про перший день слухань – у цікавій статті редактора ЄвроПравди Сергія Сидоренка (з Гааги), Як Росія відмовлялася від "геноциду". Репортаж з Гааги, з процесу в Міжнародному суді.

Цей процес тягнеться від лютого 2022 року. Він розпочався як реакція України на повномасштабне вторгнення РФ до України, а позов був поданий з космічною, як для міжнародного права, швидкістю: заява України була надіслана до Гааги 26 лютого, тобто за два дні після початку вторгнення.

У ті дні "Європейська правда" детально відстежувала цей процес та розповідала і про українське подання до Гааги, і про перше рішення, яке Міжнародний суд виніс безпрецедентно швидко, у березні 2022 року.

Українські юристи підготували позов до РФ на підставі Конвенції про заборону геноциду – однієї з ключових у сучасному світовому порядку, укладеної на самому початку існування ООН, у 1948 році, яка дозволяє судити державу навіть без її згоди.

Але головна креативність українського позову тоді полягала у тому, що Україна не звинуватила Росію у здійсненні геноциду як такого. Це доведення дуже складне.

Річ у тім, що російські посадовці, намагаючись виправдати агресію проти України, у ті дні публічно звинувачували в "геноциді" саму Україну.

Тож Київ попросив Суд ООН визнати: що Україна не вчиняла жодного "геноциду" на Донбасі; що Кремль зловживає Конвенцією щодо геноциду для виправдання своїх дій.

Головне, якщо Міжнародний суд юридично підтвердить, що Росія здійснила напад під надуманим приводом, то це полегшить задачу України в усіх інших процесах проти РФ.

В Києві не приховують, що після цієї перемоги планують подати до МС ООН наступний позов – про фінансову компенсацію. Мовляв, якщо ви напали без підстав та з порушенням конвенції, то маєте компенсувати завдані збитки. Але цей позов буде можливий, лише якщо формулювання рішення суду дасть таку можливість.

У понеділок, 18 вересня, Росія представила свою позицію у Суді ООН. І треба визнати, що Москва підготувалася набагато серйозніше, ніж того хотіла б Україна.

Росія та її радники обрали, напевно, єдину ефективну тактику: вони взялися довести суду, що насправді звинувачення у "геноциді на Донбасі" не були причиною війни.

Щоб довести це, російським дипломатам довелося піти на дуже нетиповий для себе крок і оскаржити слова особисто Путіна і Лаврова на додачу.

Головне – переконати якомога більше суддів, що питання не в "геноцидній конвенції".

Загалом юридична лінія України зрозуміла. Юристи та юридичні радники українського МЗС мають максимально переконливо, з цитатами доводити, що російські твердження про "геноцид російськомовних на Донбасі" були чітко пов’язані з російським вторгненням. Що це – реальне, а не уявне порушення.

І козирем України тут стане допомога цивілізованого світу. Ми вже згадували, що 32 держави торік приєдналися до нашого позову і також звинуватили РФ у порушенні Конвенції про геноцид. У тому числі Україну підтримав майже увесь Євросоюз. Крім однієї держави – Угорщини. 

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка (з Гааги) Як Росія відмовлялася від "геноциду". Репортаж з Гааги, з процесу в Міжнародному суді.