Як виглядає компроміс, за допомогою якого Київ має владнати суперечки з країнами, які раніше запровадили заборону на імпорт української агропродукції?

Відповідний проєкт уряд України вже представив Європейській комісії: обсяги українського агроекспорту будуть визначатися Україною з кожною з країн "п’ятірки" (Польщею, Угорщиною, Словаччиною, Румунією та Болгарією).

Схоже на те, що цей компромісний варіант є найкращим виходом із ситуації та влаштовує Єврокомісію, але не Польщу та Угорщину, які вже встигли заявити про вихід з переговорів та застосування односторонніх обмежувальних заходів у торгівлі.

На це рішення у Києві відредагували досить жорстко, анонсували дві відповіді: оскарження у Світовій організації торгівлі та введення заборони у відповідь.

Проблема в тому, що вони явно суперечать одна одній, йдеться у колонці партнерки юрфірми "Ілляшев та Партнери" Олени Омельченко Компроміс із нюансами: яким Київ бачить вирішення зернового конфлікту з країнами-сусідами.

Мінекономіки повідомило, що Україна подала вимоги про проведення консультацій зі Словаччиною, Польщею та Угорщиною в рамках Світової організації торгівлі (СОТ).

По суті, це відкриття першого етапу врегулювання суперечки в рамках механізму СОТ, зауважує авторка колонки. 

І хоча вимоги висунуті до конкретних трьох країн, а не до ЄС, Україна поставила Єврокомісію у досить непросте становище, вважає Олена Омельченко. Вона пояснює, що у майбутньому ці вимоги будуть об’єднані в одну і Європейський Союз все одно буде стороною в ній.  

"Тож Єврокомісія повинна буде відстоювати власне рішення щодо скасування обмежувальних заходів або інтереси Польщі, Угорщини та Словаччини", – пише юристка. 

Швидше за все, припускає авторка колонки, Київ буде консультуватися з Брюсселем та розраховувати на компромісний варіант, бо не варто забувати, що ЄС має право відкликати односторонні преференції, надані Україні після війни. 

На сайті СОТ тексту вимоги ще немає, але, безперечно, Україна наполягатиме, що обмежувальні заходи трьох країн є дискримінаційними, оскільки застосовуються лише до українського імпорту, а не до імпорту інших членів СОТ, зазначає Олена Омельченко.

На її думку, український уряд свідомо обрав цей механізм через його публічність, проте швидкість явно не є його перевагою.

"Саме тому, як стало відомо, український уряд розглядає альтернативний варіант дій – застосування заходів у відповідь. Проте й тут є проблема – такі заборони є порушенням норм СОТ.

Цей шлях може виявитися дієвим, проте з великою ймовірністю він призведе до ще більшого загострення ситуації та порушення законодавства", – зауважує юристка.

За її словами, стаття 29 закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" передбачає можливість введення заборони та обмежень на імпорт з країн, які здійснили дискримінаційні та недружні дії. Але ввести ембарго можна тільки після проведення розслідування, яке підтвердить недружні дії країни. 

Але, зауважує Олена Омельченко, українське законодавство не дозволяє вводити такі обмеження проти держав-членів СОТ і відсилає до врегулювання суперечки за процедурою, передбаченою в Світовій організації торгівлі.

Єдиною країною-членом СОТ, проти якої Україна застосувала заборону, стала Росія, додає партнерка юрфірми "Ілляшев та Партнери". Вона нагадує, що це стало можливим лише після внесення змін до закону, в якому визначили, що такі заходи можуть бути застосовані до держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором та/або державою-окупантом.

"Отже, Київ обрав механізм, в якому вирішення суперечки займає пару років, проігнорувавши більш швидкий й не менш надійний інструмент – арбітраж у рамках Угоди про асоціацію.

А головне – оскаржуючи дії наших країн-сусідів, Київ у відповідь сам планує вводити заходи, законність яких виглядає дуже суперечливою", – резюмує юристка.

Докладніше – у колонці Олени Омельченко Компроміс із нюансами: яким Київ бачить вирішення зернового конфлікту з країнами-сусідами.