Це був, вочевидь, далеко не найкращий момент для візиту Володимира Зеленського до США, але він не міг змарнувати нагоду. 

Про проблеми, вирішенню яких мав посприяти візит українського президента до Сполучених Штатів цього тижня, і про американську стратегію для України – у статті директорки Центру "Нова Європа" Альони Гетьманчук Візит до Байдена у складні часи: що ховає поїздка Зеленського до США за рік до виборів.

Звісно, перебування Зеленського у Вашингтоні – передусім у стінах Конгресу – було не лише в інтересах українського президента, але й американського.

Як і минулого року, главі Білого дому було потрібно, щоб Зеленський допоміг адміністрації переконати Конгрес, якому, як відомо, у США належить "сила гаманця", у виділенні запропонованого додаткового пакета допомоги для України – цього разу йдеться про $24 млрд.

Отже, у Вашингтоні Зеленський, серед іншого, мав пояснити американцям, який реальний план перемоги України.

Логіка досить проста: не може Білий дім періодично надсилати в Конгрес чек на оплату, не бажаючи пояснити суть цієї оплати. Понад те, не пояснюючи, яким чином наблизили перемогу України попередні транші.

Американських політиків найбільше лякає не розмір допомоги України, а її можлива беззмістовність.

Дискусія про реальний план перемоги може бути достатньо корисною і для України, оскільки ставить руба питання про ефективність обраної адміністрацією Байдена стратегії дозованої підтримки України.

Промотований адміністрацією принцип підтримувати Україну "так довго, як потрібно", який раніше викликав несприйняття лише в Україні, все більше викликає відторгнення і серед американців, бо автоматично викликає асоціації з безкінечними війнами (forever wars).

Зустріч Зеленського у Вашингтоні з Байденом мала й інше важливе значення: у контексті виборів, які наближаються, в українського президента, можливо, була остання повноцінна нагода поспілкуватися зі своїм американським візаві як 46-м президентом США, а не кандидатом від Демократичної партії на 47-го.

Тобто зустрітися з ним особисто до моменту, коли президент США розпочне активну виборчу кампанію з чітко окресленим місцем у ній.

Чи стала б перемога України, у контексті виборів, політичним успіхом Байдена? З огляду на наявну інформацію, ризикну припустити, що для кампанії Джо Байдену цілком достатньо було б і того самого дипломатичного врегулювання, котре б забезпечило видимість припинення війни.

Однак тут є низка інших питань. Наприклад, наскільки Україна буде готовою до паузи у війні, її заморожування? І чи буде Путін, який зацікавлений у поверненні Трампа, підігравати Байдену і припиняти війну?

Отже, працюючи далі зі Сполученими Штатами в умовах чергової вкрай поляризованої передвиборчої кампанії, важливо відштовхуватись від кількох речей:

– Ми й надалі маємо більшість у Конгресі та в американському суспільстві, яка підтримує Україну і готова, аби США надавали підтримку Україні.

– Щоб втримати підтримку і максимально обеззброїти гучну меншість нам бажано разом з адміністрацією представити план нашої перемоги не на рівні політичних гасел, а конкретних кроків зі зрозумілими бюджетними рамками.

Це допоможе зняти застереження щодо беззмістовності допомоги і безкінечності війни.

– Вкрай важливо серйозно ставитись до всіх занепокоєнь у США, пов'язаних з потребою готуватись до потенційного конфлікту з Китаєм.

Ми навряд чи зможемо переконати американців, що Росія представляє таку ж загрозу життєво важливим інтересам США, як Китай, але принаймні можемо спробувати донести, чому допомога Україні не заважає готуватись до потенційного конфлікту з Китаєм, а навіть навпаки – здатна його стримати.

– У США досі домінує переконання, що європейські країни дуже мало надають допомоги Україні, хоч йдеться про війну в Європі. Аргумент про брак підтримки Європи – один з найпопулярніших на озброєнні в республіканців, його потрібно активно вибивати.

– Ну і класика жанру – американці значно охочіше надаватимуть допомогу, якщо будуть впевнені, що вона використовується ефективно, без жодних зловживань.

Докладніше – у матеріалі Альони Гетьманчук Візит до Байдена у складні часи: що ховає поїздка Зеленського до США за рік до виборів.