Схоже, що у Москві всерйоз непокояться через можливість виходу Вірменії зі створених РФ інтеграційних утворень, в першу чергу – з ОДКБ.

А тому активізували зусилля зі зміщення прем’єр-міністра Нікола Пашиняна. У вірменській столиці тривають масові протести.

Про те, чи буде ця спроба вдалою і наскільки виправдані звинувачення, що Вірменія готова до розриву з РФ, читайте у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Єреван у пошуках нових союзників: чи зможе Вірменія позбутися залежності від РФ.

28 вересня "президент" невизнаної Нагірно-Карабаської республіки підписав наказ про розпуск усіх її установ та організацій з 1 січня 2024 року.

Фактично Азербайджан добився своєї другої мети, заради якої й була розпочата війна 19 вересня. Нагадаємо, що перша мета, роззброєння сил самооборони карабаських вірмен, була досягнута ще 20 вересня.

Після відкриття дороги до Вірменії карабаські вірмени масово залишають свої домівки. Наразі відомо про прибуття до Вірменії 75 тисяч біженців із Карабаху – це більш ніж половина мешканців самопроголошеної республіки.

Завершення конфлікту в Карабаху не означає стабілізації ситуації у регіоні.

Залишаються претензії Баку, пов’язані з вимогою створення Зангезурського коридору – дороги, що з’єднує Азербайджан із Нахічеванською автономією (а разом з тим – і з Туреччиною). Принципова вимога Азербайджану та Туреччини – ця дорога повинна мати екстериторіальний статус, тобто Вірменія не зможе контролювати транзит на ній.

Це категорично не влаштовує Єреван, як і те, що у разі створення такого коридору Вірменія втрачає контроль за кордоном з Іраном, що додатково посилює її блокаду.

У Вірменії покладають на РФ відповідальність не лише за те, що розміщені у Карабаху "миротворці" були абсолютно пасивними під час війни 19 вересня, але й за відверте підігравання діям Баку.

Чи означає це, що в новій для себе ситуації Єреван вийде зі складу створених Росією організацій?

Швидше за все, формального розриву відносин не буде, принаймні до підписання мирної угоди з Азербайджаном. Співрозмовник "ЄвроПравди" нагадує, що РФ має свій військовий контингент у Вірменії, і з цим фактором доводиться рахуватися.

Разом із тим виглядає так, що де-факто участь Вірменії в ОДКБ (а можливо, й не лише там) добігла кінця, і тепер Єреван уникатиме заходів та військових навчань під егідою цієї організації.

І одночасно всі мирні переговори з Азербайджаном проходитимуть за посередництва ЄС та США. Це дозволяє сподіватися добитися гарантій безпеки для тих небагатьох вірмен, що залишились у Карабаху, гарантує неупереджений підхід під час демаркації кордону, а також дає надію блокувати ультиматуми щодо Зангезурського коридору.

Наразі Захід охоче демонструє готовність підтримати Вірменію. 

На тлі заяв Заходу про готовність допомогти з'явилися сигнали про готовність Баку піти на корекцію своїх вимог: там заявляють, що не збираються вчиняти силових дій для створення сухопутного коридору в Нахічевань. 

Жорстка позиція Заходу про недопущення нової ескалації суттєво збільшує шанси на швидке підписання мирної угоди між Вірменією та Азербайджаном.

Відповідно, у Кремля залишається небагато часу, щоб організувати переворот у Єревані та запобігти геополітичному розвороту Вірменії.

В цій ситуації Росія покладає надії на біженців із Карабаху. 

Адже населення самопроголошеної республіки традиційно було більш проросійським, аніж у "материковій" Вірменії. Саме тому зараз зусилля російської пропаганди спрямовані на те, щоб зробити Пашиняна винним у трагедії Карабаху.

Втім, не виключено, що у Кремлі знову прорахувалися.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Єреван у пошуках нових союзників: чи зможе Вірменія позбутися залежності від РФ.