В Україні, напевно, кожен чув, як прем'єрка Італії Джорджія Мелоні завзято відстоювала допомогу Україні й навіть у буквальному сенсі кричала на своїх колег у парламенті, пояснюючи їм, що поступки РФ ціною українських інтересів неможливі.

Дивовижно, але були часи, коли її партію вважали осередком проросійського впливу в Італії.

Як відбулася ця зміна? Чому уся Італія досі не стала проукраїнською? Де "проблемні місця" і як їх долати?

Про це редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко поспілкувався з нашою італійською авторкою Яриною Грушею, яка завітала до Києва. І ми дуже радимо подивитися цю розмову саме у відеоформаті. Ну а текстовий виклад розмови – у матеріалі "Ставлення до України в Італії – 50 на 50. Досі є переконані в тому, що без Росії життя неможливе".

Джорджія Мелоні і досі продовжує підтримувати Україну, попри те, що донедавна вона мала зовсім інший імідж і зовсім інакше діяла стосовно України. 

Чому Джорджія Мелоні перейшла до безальтернативної підтримки України?

Мелоні знає: Італія, на жаль, не зможе вийти зі своєї фінансової кризи без допомоги Європейського Союзу. А проукраїнська політика Італії полегшує її діалог із Брюсселем. Звідси висновок: щоб утриматися у кріслі, їй треба продовжувати підтримувати Україну так само, як це робив Драгі.

Загалом по Італії ставлення до України та Росії – 50 на 50.

Тривала війна вже викликає втому у багатьох пересічних італійців. До того ж на настрої в Італії має вплив католицький пацифізм, тобто відгомін того, що ми з вами чуємо від Понтифіка.

Постійно відчувається небажання зрозуміти контекст цієї війни і готовність транслювати російські наративи.

Маємо дивну ситуацію: проблеми зі сприйняттям України в італійському суспільстві й водночас однозначну підтримку з боку влади. Тобто влада Італії після 2022 року не виконувала волю народу, а часом діяла всупереч їй.

Тож для нас важливо те, що ця підтримка, як очікують, лишиться незмінною, тому що Джорджія Мелоні зайняла чітку позицію. А вона, схоже, лишиться прем’єром принаймні ще кілька років – бо жодної альтернативи їй в італійській політиці немає.

Нещодавня смерть Сільвіо Берлусконі додатково цементує підтримку України італійською владою. 

Разом з тим лідер коаліційної партії Lega Маттео Сальвіні лишається любителем Путіна. Та є ще одна наша проблема – це лівий фланг. Ліві сили, які більше орієнтуються на пацифістський електорат, на католиків. 

Прикро, що навіть Демократична партія, яка раніше була проукраїнською, тепер приховує ознаки цього.

Є, утім, невеличкі італійські політсили, які твердо підтримують Україну. Наприклад, проєвропейська "Європа плюс" або Радикальна партія Італії. Вони маленькі, але їхня підтримка значуща. Та коли ми говоримо про велику політику, то можна стверджувати: вся підтримка України в Італії ґрунтується саме на завзятті Джорджії Мелоні. Саме під її впливом і її проводом навіть той правий блок, який є, підтримує Україну.

В Італії багато українців. І ось ця українська присутність – це м’яка сила, яка допомагає італійцям зрозуміти Україну і поволі зміщує сприйняття в наш бік.

Є проблема і в тому, що італійська преса традиційно була дуже прихильна до РФ. Хоча, їхнє ставлення суттєво змінилось після повномасштабного вторгнення, все ще є проблеми зі ставленням окремих ЗМІ до України. І це засвідчив візит Володимира Зеленського до Італії навесні. Він тоді провів велике інтерв'ю для редакторів ключових італійських ЗМІ. І було дуже помітно, що представники каналів Сільвіо Берлусконі, які теж там були, поставили провокативні і часом некоректні запитання.

Я оптиміст, і за останні півтора року я вже побачила значні зсуви в італійському суспільстві, тому вірю, що змінити італійське суспільство можливо. Що реально досягти того, щоб не лише політична еліта, а й широкі маси були за Україну.

Попри те, що Росія активно працює і проросійські наративи постійно поширюються в Італії, з ними треба постійно боротися.

Повна розмова – у матеріалі "Ставлення до України в Італії – 50 на 50. Досі є переконані в тому, що без Росії життя неможливе".