На парламентських виборах Польща сказала своє слово – люди прагнуть змін. І рекордно висока явка 15 жовтня лише підтверджує це.

Попереду ще чимало складнощів – серед польської опозиції чимало розбіжностей, а коаліція з трьох партій фактично є конгломератом з багатьох партій і рухів.

Та результати польських виборів ставлять щонайменше два стратегічних питання – для ЄС і для нас як майбутньої частини Євросоюзу.

Докладніше – у колонці міністра закордонних справ України у 2014-2019 роках Павла Клімкіна Модель для Центральної Європи. Чому вибори у Польщі змінять не лише польську політику.

По-перше, зазначає Павло Клімкін, політика в країнах Центральної Європи: Польщі, Чехії, Угорщині і Словаччині – все більше сприймається як змагання і суперництво між двома течіями, демократично-центристською та умовно автократично-популістською.

"Остання є "коктейлем" з автократичних тенденцій, обмеження свободи медіа, популізму, націоналізму в його негативному сенсі і намагання звинувачувати "зовнішні сили", зокрема ЄС та США, у бажанні обмежити національну політику", – пояснює колишній глава МЗС.

Результат цього коктейлю дуже різний у кожній країні – Віктор Орбан, Роберт Фіцо (який повертається на посаду прем'єра Словаччини), Андрей Бабіш та Ярослав Качинський, звісно, є дуже різними політиками, але вони так чи інакше цю тенденцію уособлюють і мають значну підтримку кожен у своїй країні.

Як наслідок, у Центральній Європі сформована стала політична модель, яку без таких політиків складно уявити, зауважує автор колонки.

"Це створює стратегічний виклик для нашої євроінтеграції, адже ці сили будуть послідовно і прагматично вирішувати свої проблеми з Брюсселем і з нами – за наш рахунок", – попереджає Клімкін. 

Деталізоване розуміння, "хто є хто" в центральноєвропейських країнах, стає для нас не менш важливим, ніж у США чи Німеччині – в буквальному сенсі, впевнений колишній міністр.

Так само критичним, на його думку, є створення нових форматів за участю "нових" та "старих" членів ЄС – тут варто вже як перший крок починати "перезавантажувати" Веймарський трикутник Франція – Німеччина – Польща і "додавати" туди Україну. Польська коаліція на чолі з Туском для цього – майже ідеальний момент, вважає Павло Клімкін. 

По-друге, Україна починає бути частиною Центральної Європи – геополітично, економічно і, головне, історично та ментально.

За його словами, наразі в Євросоюзі обговорюють, а чи долучиться Україна згодом до табору "Орбана і Ко" у протистоянні з Брюсселем всередині Євросоюзу.

Колишній глава МЗС зазначає, що "старі" члени ЄС критично розуміють цю небезпеку і намагатимуться мати нас як надійного та передбачуваного партнера всередині Євросоюзу і не форсуватимуть передвступний процес, поки не переконаються, що майбутній ЄС функціонуватиме ефективно. Для цього в них є більш ніж достатньо інструментів.

"Польські вибори стали своєрідним дзеркалом, яке має показати, якою буде політична модель Центральної Європи і як вона вплине на наші перспективи.

Це питання, а також майбутня модель безпеки для України зрештою й визначатимуть швидкість та якість євроінтеграції України", – впевнений ексміністр. 

Докладніше – у колонці Павла Клімкіна Модель для Центральної Європи. Чому вибори у Польщі змінять не лише польську політику.