Чому розширення ЄС після його реформи може бути "пасткою" для України
Наприкінці минулого тижня в Іспанії – державі, що зараз головує в Раді ЄС, – зібралися міністри з питань Європи усіх держав-членів ЄС, щоб обговорити, як саме повинна відбуватися нова хвиля розширення, що найімовірніше включатиме також Україну.
Цей процес викликає подвійні відчуття в українських політиків і дипломатів.
А в Офісі президента України напряму називають "пасткою" поєднання процесів розширення та реформи ЄС.
За дискусіями про це, які проходили одночасно в іспанському місті Мурсія та у Києві на конференції Accession Exchange Forum, стежив редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко. Докладніше – у його статті Євросоюз у пошуках сміливості. Що стає головною перепоною для вибору моделі розширення ЄС.
29 вересня у Мурсії на півдні Іспанії зібрався орган влади ЄС, який мало відомий в Україні, але рішення якого мають вирішальну роль, коли йдеться про нашу євроінтеграцію. Це Рада ЄС із загальних справ, або General Affairs Council – орган, що опікується процедурами Євросоюзу, в тому числі питаннями розширення.
Уперше за багато років дискусія була присвячена масштабному розширенню Євросоюзу. Імовірно – аж до 35-36 членів.
За підсумками обговорення міністри – господарі зустрічі розповіли небагато, хоча основна думка офіційно оприлюднених цитат – це те, що розширення ЄС неуникне.
А от про що пресреліз промовчав – про експертний звіт про інституційну реформу ЄС (робочий документ), що представляє різні шляхи реформування Союзу у разі його розширення, включно зі вступом України.
Його спільно привезли до Іспанії два важковаговики – представники урядів Франції та Німеччини, які до того спільно замовили таке дослідження.
Одна з основних його пропозицій – це створення кількох рівнів євроінтеграції: окрім повноцінних членів ЄС пропонується запровадити рівень "асоційованих членів" (не зможуть використовувати частину інструментів, не матимуть права голосу у багатьох органах ЄС тощо).
А ще цей документ очікувано пропонує позбавити держави-члени механізму вето – надалі усі рішення мають ухвалюватися так званою "кваліфікованою більшістю", параметри якої також мають бути переглянуті. Хоча для екстрених випадків можуть лишитися механізми блокування рішення однією країною.
Документ також наполягає на необхідності суттєво полегшити запровадження санкцій проти членів ЄС.
У Києві не стали мовчати. Найжорсткіше, хоча й без деталей, відреагував прем’єр Денис Шмигаль, який наступного дня після зустрічі у Мурсії заявив, що Україна не погодиться з "членством другого сорту".
В Україні всерйоз занепокоєні тим, що дискусія в ЄС може призвести до того, що наш вступ надовго відсунеться у часі.
Причому цю небезпеку бачить не лише Київ, запевняють на Банковій, а й друзі України у ЄС.
Складно сперечатися з думкою українських посадовців про те, що реформа ЄС буде дуже складним процесом.
І хоча російська війна проти України та Заходу змінила чимало, не слід забувати, що європейські держави продовжують конкурувати.
А це означає, що дискусія про реформу ЄС, якщо її вести за "європейськими правилами", намагаючись врахувати інтереси усіх гравців – може знову зайти у глухий кут.
Тож, для розширення учасникам поки що бракує не лише ідей, а передусім політичної сміливості.
Колишній глава МЗС України Павло Клімкін, як і дипрадник президента Зеленського з питань євроінтеграції Ігор Жовква, вважає, що ЄС має зважитися на розширення ще до проведення внутрішньої реформи.
Але чи вистачить на це сміливості?
Докладніше – у матеріалі Сергій Сидоренко Євросоюз у пошуках сміливості. Що стає головною перепоною для вибору моделі розширення ЄС.