Минулого тижня перша в історії Грузії спроба імпічменту президентки Саломе Зурабішвілі – за її візити до Європи всупереч волі уряду – провалилася. У керівної партії "Грузинська мрія" не вистачило голосів. 

Попри формальну невдачу, керівна партія досягла певних успіхів.  Вона ускладнила наступні візити Зурабішвілі та тепер погрожує їй кримінальним переслідуванням.

Це все стає особливо важливим в контексті очікуваних масових протестів, старт яким може дати відмова ЄС надати Грузії кандидатський статус, йдеться у статті редактора ЄвроПравди Юрія Панченка Імпічмент за просування євроінтеграції: що стоїть за спробою звільнити президента Грузії.

Рішення грузинського уряду не давати дозвіл президентці на міжнародні візити було викликано тим, що вона публічно розкритикувала стан виконання "домашнього завдання" від ЄС, необхідного для отримання кандидатського статусу. А крім того заявила, що "невиразна зовнішня політика" також перешкоджає просуванню до членства в ЄС.

В уряді цю критику сприйняли як саботаж євроінтеграції – адже ці заяви напряму суперечать їх тезам про те, що Грузія є лідером з впровадження європейських реформ, випереджаючи в цьому і Україну, і Молдову, і що відмова у наданні кандидатського статусу можлива лише через політичні причини: відмову відкривати "другий фронт" у війні проти РФ, а також через інтриги опозиції та їх друзів у Брюсселі.

Втім, Саломе Зурабішвілі відмова уряду не зупинила – вона посилається на іншу конституційну норму, згідно з якою державні посадовці мають робити все можливе для досягнення Грузією членства в ЄС.

Глава держави відправилася у турне до ЄС. Ці візити грузинська влада вважає брутальним порушенням конституції. Але найголовніше, що із цими аргументами погодився й Конституційний суд.

Ідея імпічменту, на перший погляд, здавалася абсолютно утопічною. "Грузинська мрія" має просту більшість у парламенті, але для цього потрібна саме конституційна. 

Зрештою, за імпічмент Саломе Зурабішвілі проголосувало лише 86 депутатів при необхідних ста.

Втім, у керівній партії не полишають надій покарати президентку.

Найбільш скандальною стала заява про можливість її кримінального переслідування.

А разом із тим спікер парламенту Шалва Папуашвілі звернувся до міжнародних партнерів, закликавши їх "відмовитися від зустрічей із президенткою Саломе Зурабішвілі", якщо надалі грузинський уряд не дасть дозволу на відповідні закордонні візити.

Попри те, що ідея імпічменту не спрацювала, грузинська влада частково добилася своєї мети.

По-перше, у них є рішення Конституційного суду, що явно ускладнить майбутні міжнародні контакти глави держави.

Звичайно, ці контакти продовжуватимуться. До цього опозиція вже напряму закликала Зурабішвілі. І схоже, що вона дослуховується до цієї поради.

По-друге, грузинська влада зможе звинуватити саме президентку і опозицію на випадок відмови Євросоюзом від надання кандидатського статусу. До речі, сам факт спроби імпічменту лише додатково збільшує шанс отримати відмову від ЄС. 

Більш того, вони зможуть звинуватити і європейські країни, які нібито в обмін на кандидатський статус вимагали не лише "відкриття другого фронту" з РФ, але й порушення норм грузинської конституції.

Варто нагадати, що одночасно грузинська влада готується до протистояння масовим протестам, які можуть виникнути через відмову ЄС.

І якщо їм вдасться подолати ці протести (чи вони виявляться не дуже потужними), то є всі підстави очікувати, що проросійський вектор зовнішньої політики лише посилиться.

А в умовах, коли влада монополізувала зовнішні контакти, опонувати цьому стане ще складніше.  

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Імпічмент за просування євроінтеграції: що стоїть за спробою звільнити президента Грузії.