Попри високу інфляцію, кризу системи охорони здоров’я та воєнну агресію Росії, однією з головних тем парламентської кампанії 2023 року у Польщі знову стала міграція.

У 2023 році Польща стала лідером ЄС за кількістю нових дозволів на проживання для громадян третіх країн.

Політики конкурують, хто ж захистить польські родини від "загрози ззовні".

Тож не виключено, що переможець парламентських виборів знову залежатиме від того, наскільки сильними у поляків є антимігрантські настрої.

І хоча емоції підігріває питання міграції з країн Глобального Півдня, українці через обіцянки "зупинити навалу чужинців" можуть отримати рикошетом, йдеться у статті журналістки (Варшава) Олени Бабакової Мігранти "обирають" уряд Польщі: як нова криза біженців може визначити переможця виборів.

Тему цієї кампанії традиційно задала партія влади "Право і справедливість" (ПіС). Після того як сюжети про трансгендерів, паплюження образу Івана Павла II чи комісію, що виявлятиме російські впливи, не вистрілили, політики від правих сил взялися за мігрантів.

Тригером стало ухвалення у Брюсселі нового Пакту ЄС з міграції та притулку. Хоча документ є доволі загальним і говорить про солідарність європейських країн перед міграційними викликами та добровільні релокації біженців, ПіС та державні ЗМІ рекламують його як "нав’язування полякам біженців-мусульман" та "відбирання національного суверенітету".

Щоб поляки напевно не забули про "злочинну брюссельську владу", в один день з парламентськими виборами пройде референдум, на якому четверте питання звучатиме так: "Чи підтримуєш ти прийняття тисяч нелегальних мігрантів з Близького Сходу та Африки, згідно з примусовим механізмом релокації, що полякам нав’язує європейська бюрократія?"

Лідер ПіС Ярослав Качинський описав цю дилему так: "Чи ви хочете, аби ми перестали бути господарями у своїй країні?". 

Поведінка ПіС продиктована бажанням не втратити євроскептичний правий електорат на користь крайньоправої партії "Конфедерація". Зрештою, цим побоюванням зумовлені й різкі заяви прем’єра Матеуша Моравецького на адресу Києва щодо зернової кризи та союзу з Німеччиною.

Другий тригер для антимігрантської кампанії – ситуація на польсько-білоруському кордоні.

Хоча не країни Центрально-Східної Європи є метою громадян близькосхідних країн і Глобального Півдня, влада у Ризі, Вільнюсі та Варшаві оголосила мігрантів "демографічною зброєю", а їхні спроби потрапити до ЄС – гібридною війною, що проти Європи веде Мінськ (та Москва).

Проблема східного міграційного шляху, безумовно, має безпековий вимір. Але має також вимір прав людини – біженці походять переважно з країн, звідки трудова міграція до ЄС обмежена або заблокована, багатоденні спроби перетнути кордон вже коштували життя 49 людям та сотням – здоров’я.

Ситуація на кордоні є морально сумнівною ще з однієї причини: якщо в'їзд заборонено бідним громадянам країн Глобального Півдня, то заможніші без проблем можуть купити багаторазовий "шенген" у корумпованих працівників польського МЗС.

Проурядова пропаганда намагається перевести стрілки на візові центри (і ексміністра Радослава Сікорського, який підписував з ними угоду).

Наразі головними скривдженими є самі мігранти: МЗС радикально обмежило видачу віз "до з’ясування всіх обставин справи".

На цьому тлі не дивно, що у передвиборчих програмах польські партії розглядають міграцію переважно як загрозу нацбезпеці. 

Отже, у виборчих списках майже не знайдемо кандидатів чи кандидаток мігрантського походження. Хоча протягом останнього десятиліття у Польщі натуралізувалися понад 45 тисяч іноземців, до парламенту йдуть одиниці.

Докладніше – у матеріалі Олени Бабакової Мігранти "обирають" уряд Польщі: як нова криза біженців може визначити переможця виборів.