Вірменське суспільство радикально змінило своє ставлення до РФ – тепер майже ніхто не вірить російським обіцянкам про партнерство і захист.

Про те, чи достатньо цього для виходу Вірменії зі сфери впливу РФ і чи зможе країна реально розвернутися на Захід, редактор "Європейської правди" Юрій Панченко поговорив з Мікаелем Золяном, політологом і колишнім депутатом від партії прем’єра Пашиняна "Громадянський договір".

Рекомендуємо подивитися запис цієї розмови на YouTube-каналі "Європейської правди". А ключові тези розмови – у матеріалі Вихід з ОДКБ, розворот на Захід і помста РФ: політолог про нову зовнішню політику Вірменії.

Вірменія стратегічно свій вибір вже зробила. І цей вибір полягає в тому, що чим далі вона перебуватиме від Росії, тим краще.

І це вибір не стільки уряду, а, як мені здається, усього суспільства.

Інша річ, як Вірменії вийти з цих токсичних стосунків без подальших важких наслідків.

Ми вже отримали етнічну чистку в Нагірному Карабаху, яка пройшла за мовчазної участі так званих російських миротворців. При цьому в Росії залишається чимало інших важелів тиску, які вона може використати проти Вірменії.

Тому влада Вірменії намагається максимально обережно вести цей процес.

У Вірменії значна частина громадянського суспільства виступає з вимогами вийти з ОДКБ, вийти з Євразійського економічного союзу, заявити про бажання вступити в ЄС і навіть у НАТО.

Поки що ці сили не представлені в парламенті, проте все може змінитися.

Нинішня політика вірменської влади спрямована не на наш вихід з ОДКБ, а на те, щоб нас самих звідти вигнали.

Плюс є певні витоки, що наші західні партнери самі не радять прискорювати процес розставання з РФ.

Річ у тім, що якщо Вірменія зараз дуже різко заявить про вихід з ОДКБ, то будуть якісь наслідки з боку Росії. Відповідно, Заходу доведеться розбиратися з цими наслідками, отримавши ще одну кризову ситуацію, що для них вкрай небажано.

Тому я думаю, що наші західні партнери не кваплять Вірменію з явним розривом з РФ.

Найочевидніший крок з боку Кремля – це навіть не прямі дії, а скоріше відмашка Азербайджану на нову військову ескалацію. І це дуже серйозна небезпека для Вірменії.

Також залишаються економічні важелі. Тим більше у Вірменії, яку сферу не візьміть: транспорт, економіку, фінансовий сектор – є дуже серйозна залежність від Росії.

Але ось у чому парадокс: що радикальніших заходів вживатиме Росія, то далі Вірменія від неї відходитиме.

При цьому варіант зовнішнього перевороту і приходу до влади проросійських сил зараз видається малоймовірним, однак у Вірменії нічого не можна виключати.

Чим далі, тим складніше у Вірменії виступати з проросійських позицій.

Чи можливо, що Вірменія розвернеться в бік членства в ЄС? Так, але не слід забувати, що якщо Грузія має Угоду про асоціацію, то Вірменія – лише Договір про співпрацю з Євросоюзом.

Проблема також полягає в тому, що десять років тому у Вірменії теж була вже практично готова Угода про асоціацію з Євросоюзом. Але під тиском Москви Вірменія відмовилася від цього договору, і це, звичайно, викликало дуже серйозну проблему довіри.

І хоча останніми роками у нас відбувся дуже серйозний прогрес у сфері демократії, нам все одно потрібно ще дуже багато працювати, щоб досягти рівня Грузії, або України, або Молдови, які просунулися в бік членства в ЄС.

Докладніше – у матеріалі Юрія Панченка Вихід з ОДКБ, розворот на Захід і помста РФ: політолог про нову зовнішню політику Вірменії.