Які проблеми для України приховує законопроєкт уряду щодо “угорського” питання

Українська влада твердо налаштована виконати вимогу ЄС щодо прав меншин і зробити це якнайшвидше, можливо, навіть до грудневого саміту Євросоюзу.

Як з’ясувалося, проєкт змін до законодавства про меншини вже готовий, але він, на жаль, не видається прийнятним. 

Він перетинає важливі для України червоні лінії. Утім, його ще реально допрацювати.

Про те, якими є проблеми урядової ініціативи та як їх виправити, – у детальному аналізі редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Червоні лінії "угорського" закону: де Київ має відмовитися від поступок на шляху до ЄС.

"ЄвроПравда" вже розповідала про проблеми з пошуком консенсусу в ЄС щодо відкриття вступних переговорів з Україною. А також про те, що після переговорів у Києві спершу з Урсулою фон дер Ляєн, а потім із Шарлем Мішелем президент Володимир Зеленський оголосив, що Україна вирішила довиконати всі рекомендації. Тобто – включно з "меншинною". Бо це стало реальною умовою для того, щоб ізолювати Орбана на саміті та політично змусити його дати Україні зелене світло (детально про це – у статті Межа поступок Орбану).

Як з’ясувалося, проєкт змін до законодавства про меншини вже готовий. Одну з його версій опублікувала держслужба з питань етнополітики; в розпорядженні "ЄвроПравди" є також новіший варіант, допрацьований після чергового раунду консультацій.

На жаль, цей законопроєкт не видається прийнятним, бо перетинає важливі для України червоні лінії.

Отже, перша червона лінія: знання української мови є обов’язковим для членів угорської, румунської та усіх інших меншин. Тут немає простору для компромісів, окрім єдиного – перехідного періоду, адже зараз, на жаль, цього знання бракує. А для успіху передусім потрібно, щоб українською володіли молоді угорці чи румуни. Тож це – питання освіти.

Ухвалення такого законопроєкту означатиме, що ми вже не намагаємося боротися з коренем мовної проблеми. Що ми погоджуємося обмежити майбутнє угорських і румунських дітей роботою в селі або максимум у райцентрі. Що вони не матимуть шансу на кар’єру загальноукраїнського масштабу.

А талановиті діти просто їхатимуть в еміграцію.

Тож норми чинного законопроєкту щодо мови освіти точно мають бути переглянуті. Інше питання – як саме? І як знову не створити не працюючу на практиці регуляцію?

Один з варіантів – це додати математику/алгебру до предметів, що обов’язково мають викладатися українською мовою або білінгвально. Останній варіант є більш ефективним.

Чому саме математику? Бо вона має особливий статус у системі освіти. Вона є обов’язковим предметом у вступних тестах НМТ та була обов’язковою у ЗНО.

Друга червона лінія: українці, що приїздять до місця компактного проживання меншини, не мають почуватися, немов за кордоном. Це питання тісно пов’язане з попереднім (складно почуватись як удома, якщо ти не можеш зробити замовлення у кав’ярні, бо там не розуміють українську), але не обмежується ним. Це також про візуальну ідентифікацію – вивіски тощо.

Уряд пропонує дозволити, щоб у місцях проживання меншини вся реклама могла бути мовою меншини, без української.

І це – категорично неприйнятно.

Чому ми приділяємо рекламі таку увагу?

Бо реклама – це всі ті написи, які ми бачимо навколо себе у місті. Вивіски "Кав’ярня" та "Автовокзал", вказівник до ресторану, інформація про товари та знижки, оголошення з цінами над касою у піцерії і навіть меню – все це можна вважати рекламою.

Та дуже детальний аналіз – у матеріалі Сергія Сидоренка Червоні лінії "угорського" закону: де Київ має відмовитися від поступок на шляху до ЄС.