Є злочин росіян, який є невід’ємною частиною геноциду і який довести абсолютно реалістично.

Це – публічні заклики до геноциду українців.

Проблема у тому, що українське законодавство не дає простих для застосування та ефективних інструментів для притягнення до відповідальності тих росіян, які закликають до винищення української нації. Хоча ми всі є свідками того, що така пропаганда геноциду лунає у Росії.

Про те, що необхідно змінити для засудження за цей злочин та чому це важливо, читайте в статті юристки у сфері міжнародного кримінального права, голови ГО LingvaLexa Анни Вишнякової Ідеологи геноциду: як покарати російських пропагандистів за заклики до знищення українців.

На тлі жахливих подій російсько-української війни злочини, які стосуються антиукраїнської пропаганди, відійшли на другий, а то й на третій план у порівнянні з вбивствами, іншими насильницькими діями або ж колаборацією.

Однак саме пропаганда створила і підтримує середовище, в якому злочини проти українського народу у Росії не тільки толеруються, але й заохочуються.

Адже пропаганда часто є зброєю.

А заклики до знищення української нації є зброєю, яка реально здатна привести до геноциду.

Взагалі визначення злочину геноциду з’явилося у 1948 році. Тоді члени новоствореної ООН уклали письмову домовленість про те, що у світі більше ніколи не має повторитися трагедія на кшталт Голокосту – так з'явилася Конвенція про запобігання злочину геноциду та покарання за нього.

І цей документ чітко каже, що заклики до геноциду є окремим злочином і також тягнуть за собою покарання.

Армен Гаспарян, Тимофєй Сергєйцев, Александр Дугін, Сергєй Мардан – це лише декілька імен тих, хто своїми промовами, книжками, виступами, статтями не просто виправдовує вбивства українців, але й закликає до їхнього знищення.

І Україна нібито не толерує такі заяви.

Цим пропагандистам повідомлено про підозру і навіть є щонайменше два вироки щодо закликів до геноциду: російським пропагандистам Антону Красовському (який запропонував топити в річці українських дітей) та Євгенію Павлову (який закликав знищувати всіх українських "націоналістів-бандерівців").

Але якість обох вироків, винесених заочно, є сумнівною.

Рівень аргументації цих вироків не відповідає міжнародним стандартам. Але якщо Україна хоче, щоб її вироки щодо "злочину злочинів" визнавалися усім світом, то й підходити до питання треба відповідно. А для цього потрібна ґрунтовна законодавча база, за якої не буде потрібно ламати право через коліно, щоб довести очевидні речі.

Отже, чи є зараз дієві інструменти для покарання пропагандистів?

Кримінальний кодекс України передбачає можливість переслідувати за заклики до геноциду, але в українському кодексі існує обмеження щодо переслідування іноземців, які не проживають в Україні і вчинили злочин за її межами. Вони підлягають відповідальності, лише якщо вчинили тяжкі або найтяжчі злочини.

Відповідно до нашого законодавства заклики до геноциду є нетяжким злочином, що звучить абсурдно і з точки зору міжнародних стандартів, і з позицій того, що заклики до знищення українців є одним із видів зброї, яку РФ застосовує у війні.

Найпершим та найпростішим кроком має стати негайний розгляд законопроєкту щодо збільшення санкції за підбурювання до геноциду, який переведе його у клас найтяжких злочинів.

А обґрунтовані вироки, винесені в Україні, привернуть увагу до цього злочину і на міжнародній арені.

Докладніше – в матеріалі Анни Вишнякової Ідеологи геноциду: як покарати російських пропагандистів за заклики до знищення українців.