8 листопада у Брюсселі ухвалили довгоочікуване, але поки що проміжне рішення Єврокомісії щодо початку переговорів з Україною про вступ до ЄС.

Фінальне рішення ЄК принесло несподіванки – як приємні, так і не дуже.

Докладно про звіт Єврокомісії, а також про те, коли можна очікувати реального відкриття переговорів про членство України в Євросоюзі, – у глибокому аналізі редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Жовте світло для України: що вирішила Єврокомісія та чи почнуться переговори про вступ до ЄС.

Отже, Єврокомісія (тобто виконавчий орган ЄС) рекомендувала державам-членам (тобто тим, хто ухвалює остаточне рішення) відкрити переговори про вступ України до Євросоюзу. І це – перемога.

Це рішення Єврокомісії не є остаточним: його має затвердити (в нинішній або в оновленій редакції) саміт ЄС, що відбудеться 14 грудня.

А тепер – важлива позитивна новина.

Для України придумали процедуру вступу, якої досі не існувало. Проміжні, технічні етапи розпочнуться прямо у грудні – щойно з’явиться політичне рішення саміту ЄС.

У разі схвальної оцінки на березневому саміті ЄС спробує якнайшвидше, ймовірно, вже у квітні 2024 року, зібрати наступний захід за назвою "міжурядова конференція", де держави-члени мають затвердити технічний документ за назвою "переговорна рамка", а далі сторони перейдуть до змістовного процесу переговорів. Утім, останні дати – не точні, бо кожне з рішень потребує консенсусу (а фактор Угорщини ніхто не скасовував, і до нього ми ще повернемося).

Наприклад, Албанія та Північна Македонія чекали на затвердження "рамки" понад два роки.

Тобто, Єврокомісія розробила для України унікальну прискорену процедуру вступу.

Свій шмат роботи доведеться здійснити й Україні. 

У звіті Єврокомісії перераховані чотири вимоги, за виконання яких Україна у березні 2024 року має отримати вже згадане зелене світло.

Для цього Верховна Рада має: ухвалити урядовий законопроєкт про збільшення штатної чисельності НАБУ; внести зміни в закон про запобігання корупції; ухвалити закон(и), щоби втілити рекомендації Венеційської комісії щодо законів про національні меншини, про державну мову, медіа та освіту; ухвалити закон, який врегулює лобіювання "за європейськими стандартами".

Два перших пункти не викликають питань.

А от на двох останніх зупинимося окремо.

Зверніть увагу, наскільки загальним, неконкретним є формулювання щодо меншинного критерію. 

Це, зокрема, дає угорській стороні (а також комісару з питань розширення Оліверу Варгеї, який призначений за угорською квотою) можливість говорити як про успішне, так і про недостатнє виконання цього критерію залежно від політичної кон'юнктури.

Для прем’єра Угорщини Віктора Орбана ця "гра" з Єврокомісією є фінансово вигідною: на кожному наступному етапі він шантажує Брюссель блокадою України і отримує взамін фінансові преференції.

Тож щоб це джерело надходжень зберігалося, чинному угорському лідеру вигідно, щоб Україна щоразу переходила на наступний етап. Це додає надії на те, що і в березні 2024 року Угорщина дасть згоду на наступне підтвердження прогресу України. Але для цього Україна має домовитися з угорцями про той компроміс, який їх задовольнить.

А от остання вимога – щодо врегулювання лобіювання "за європейськими стандартами" – справді небезпечна.

Вона створює прецедент, що загрожує Україні проблемами у подальших переговорах.

Ми маємо ситуацію, коли перед Україною ставлять вимогу, яка не ґрунтується на європейських нормах і якої не було у попередніх зобов’язаннях перед ЄС.

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Жовте світло для України: що вирішила Єврокомісія та чи почнуться переговори про вступ до ЄС.