Як Лавров "прорвався" на засідання ОБСЄ і чому ніхто не лишився задоволеним

Уперше з лютого 2022 року західні міністри закордонних справ опинилися на одному заході у Європі з главою російської дипломатії Сергєєм Лавровим.

Міністерська зустріч ОБСЄ ще до свого завершення стала провальною для Македонії, яка цьогоріч головує в організації.

Країна погодилася на приліт очільника МЗС РФ та виконала усі його ультимативні забаганки.

Ця історія якнайкраще ілюструє вислів "якщо обираєш ганьбу, а не війну, то отримаєш і ганьбу, і війну".

Про те, що відбувалося у Скоп’є та чому чимало держав Заходу вирішили "прогнутися" під Лаврова – у цікавій статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка (з Північної Македонії) ОБСЄ не осідлала Лаврова: як спроба "прогнутися" під топдипломата РФ лише поглибила проблеми.

Незаперечним є те, що саме македонська влада відповідальна за завершення бойкоту Лаврова.

Чому взагалі виникло таке бажання поступитися росіянам?

Річ у тім, що Москва – майстер шантажу, і вона уміло зіграла на нерішучості багатьох західних дипломатів та на їхній прихильності до старих, навіть майже не працюючих "майданчиків діалогу", яким є, зокрема, ОБСЄ. Докладніше про це у повній версії статті. 

То невже виходу не було? Відповідь однозначна: був!

Україна його, до речі, пропонувала партнерам і публічно, і ні, пояснюючи, що Лавров буде продовжувати руйнувати ОБСЄ незалежно від того, чи поступатимуться інші держави його вимогам.

Сергєй Лавров усіма своїми діями доводив, що правила йому не писані. Наприклад, замість регламентних трьох хвилин виступав майже 15.

Але найголовніше – зміст його виступу.

Після тривалої та переважно нудної доповіді про "київський режим" він спростував очікування тих, хто думає, що поступки заспокоять російського дипломата, і оголосив, що вже не бачить сенсу у збереженні ОБСЄ.

З усіх його заяв, а також з поведінки російського "гостя" стало очевидно, що навіть у разі, якщо РФ зрештою проголосує за усі необхідні рішення, це буде лише тимчасове затишшя.

Тому Україна пропонувала колегам з європейських держав інший варіант, розповів Дмитро Кулеба. За його словами, єдиний шлях врятувати ОБСЄ – вигнати РФ з організації. Чи то через виключення Росії, чи то перезапустивши ОБСЄ без неї.

Зробити це можна, аби було бажання.

Чи була підтримка у Лаврова? Так, безумовно.

Але дуже обмежена. І від тих, хто цієї підтримкою не здивував.

Наприклад, рупором ідеї Кремля традиційно попрацював угорський міністр Петер Сійярто, який закликав припинити постачати Україні зброю. Він також вкотре зустрівся з Лавровим, демонструючи, що той не перебуває у дипломатичному бойкоті. Або ж традиційний "миротворець", глава МЗС Австрії Шалленберг, який також провів зустріч з російським міністром "на прохання ОБСЄ", а також закликав "не боятися діалогу".

Дещо несподіваними стали дії Греції на підтримку РФ. Після того, як навіть Болгарія відмовилася пропускати російський літак через підсанкційних осіб на борту, Греція погодилася надати повітряний коридор без додаткових вимог.

Однак більшість інших країн безальтернативно підтримали Київ.

Лавров стикнувся у Скоп’є зі справжньою лавиною демаршів та протестів – попри те, що рішення про них західні міністри ухвалювали без перебільшення в останній момент.

Масштаб підтримки Києва справді вразив.

Утім, це лише початок історії.

Після заяв російського міністра немає ясності навіть у тому, чи виконає він свою обіцянку і чи затвердять рішення, які убережуть ОБСЄ від розвалу просто зараз.

"Європейська правда" у Скоп’є продовжить слідкувати за перебігом подій.

Детально про все це – у матеріалі Сергія Сидоренка ОБСЄ не осідлала Лаврова: як спроба "прогнутися" під топдипломата РФ лише поглибила проблеми.