Що показав візит українського президента до США

В останні тижні до Сполучених Штатів прибували десанти українських політиків і посадовців – аж до президента.

Його візит 11 і 12 грудня став кульмінацією спроб Києва зрушити з мертвої точки схвалення додаткової фінансової допомоги в американському Конгресі. Адже на кону – 12 мільярдів доларів макрофінансової та понад 13 мільярдів військової допомоги, критично необхідних України.

Та дива – хай як це було очікувано – не сталося.

Докладніше – у цікавій, але й не оптимістичній, статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка В гості за зброєю і грошима: чи змінив візит Зеленського підтримку України з боку США.

Обставини візиту Володимира Зеленського до США цього разу разюче відрізнялися від минулорічного. 

Нинішній же настрій, мабуть, досить точно описав Зеленський у своїй промові в Національному оборонному університеті США: "Коли вільний світ вагається – диктатури святкують".

Привід для святкування в диктатур, на жаль, справді є. І це стосується ситуації не тільки в ЄС, але й у Сполучених Штатах.

За даними The Wall Street Journal, Зеленський вирішив поїхати до США того ж дня, коли Сенат відхилив запит Білого дому на понад $110 млрд додаткового фінансування включно з коштами для України.

Перед тим він скасував свій онлайн-брифінг для сенаторів, оскільки їхня зустріч з обговорення допомоги Україні перетворилася на перепалку про внутрішню політику.

Тож з цього погляду особиста зустріч голови держави з американськими політиками була вкрай важливою, аби донести позицію України та мати змогу безпосередньо відповісти на закиди щодо нагляду за коштами США чи стратегії ведення війни в майбутньому. Тих самих, які республіканці висувають і перед Білим домом.

"Дружня і відверта", за словами Зеленського, зустріч, як видається, не принесла нічого нового.

Чи могла Україна якось вплинути на цю ситуацію? Імовірно, навряд вдалося б це зробити без ризику втрутитись у внутрішню політику США, що є цілковитою "червоною лінією" для двопартійної підтримки.

Працювати з американськими громадянами й пояснювати, навіщо давати Україні гроші? Можливо, але, схоже, навіть пояснення Білого дому про те, що переважна більшість цих коштів – це інвестиції у США, не спрацьовують і просто ігноруються республіканцями.

Усе це наштовхує на те, що Україні варто готуватися до поганого сценарію – обмеження або й узагалі припинення військової та фінансової допомоги США.

Навіть якщо цього разу Сенат і досягне угоди та розблокує пакет Білого дому, вже немає гарантій, що в подальшому подібна дискусія не загрузне в іншому внутрішньополітичному питанні.

На такий сценарій міг натякати голова МЗС Дмитро Кулеба, який закликав Європейський Союз бути більш проактивним і не озиратися на США в ухваленні рішень про допомогу Україні.

Зрештою, більш ніж явним він є з огляду на ймовірну перспективу обрання Трампа президентом США у 2024 році.

Наразі немає жодних ознак, що він не захоче втілити в життя обіцяне "24-годинне" рішення про "мир в Україні". І навряд чи багатомільярдна допомога Києву входить у цей план.

Докладніше – у матеріалі Олега Павлюка В гості за зброєю і грошима: чи змінив візит Зеленського підтримку України з боку США.