Від моменту отримання Україною статусу кандидата на вступ до ЄС не вщухають дискусії щодо того, якою має бути українська система євроінтеграції. А наближення початку переговорів про вступ лише додатково посилює актуальність цього питання. 

Про те, чи потребує вона кардинальної реформи, а, якщо так, то якої саме, – у колонці виконавчого директора ГО EasyBusiness, партнера CIVITTA Дмитра Ливча Створити нову чи модернізувати існуючу: яку систему євроінтеграції слід обрати Україні.

Автор колонки пояснює, що чинна система євроінтеграції України включає Урядовий офіс у складі секретаріату Кабміну, а також профільного віцепрем’єра. 

За його словами, Урядовий офіс — це орган на чолі з державним службовцем, і він відповідає за організаційне, експертно-аналітичне та інформаційне забезпечення євроінтеграції.  А віцепрем’єр — це політичний суб’єкт, що є "обличчям євроінтеграції" в Україні та у відносинах Україна-ЄС. 

Дмитро Ливч зауважує, що єдиного, перевіреного міжнародним досвідом рецепта успіху не існує. За його словами, кожна з країн виробила власну модель, спираючись на місцевий контекст та управлінські традиції.

Загалом усі моделі організації євроінтеграційних офісів він поділяє на дві категорії: "еволюційного оновлення" та "стабільного підпорядкування".

Перша модель, звертає увагу експерт, передбачає створення самостійного міністерства у справах ЄС.

Вона має високий ступінь централізації та поєднує всі євроінтеграційні функції (політичні, технічні, координаційні) в межах одного міністерства. Ця модель була впроваджена в Хорватії, Румунії, Чорногорії та Сербії.

У другій моделі офіс з питань європейської інтеграції зберігається як спеціалізована інституція, зазначає виконавчий директор ГО EasyBusiness, у складі урядового секретаріату, уряду або МЗС.

При цьому очолювати офіс може як державний службовець (генеральний директор), так і політичний суб’єкт (міністр у справах ЄС або віцепрем'єр). Така модель була застосована, зокрема, в Естонії, Литві, Польщі, Північній Македонії та Угорщині.

Обидві моделі мають свої недоліки. Про них у повній версії колонки. 

Отже, для України на столі лишаються чотири базові опції трансформації, впевнений автор колонки. 

Перша — перетворення Урядового офісу на окреме міністерство євроінтеграції за зразком Румунії, Чорногорії, Сербії та Хорватії (до 2005 року).

Друга опція — приєднання Урядового офісу до МЗС. Таку модель застосували Угорщина та частково — Хорватія, в якій у 2005 році було створене спільне Міністерство закордонних та європейських справ.

Третя опція — пряме підпорядкування Урядового офісу профільному віцепрем’єру з метою підвищення політичного авторитету Офісу. Відповідну модель було застосовано, наприклад, у Польщі та Північній Македонії.

І, зрештою, остання опція — залишити поточну систему, як є, сфокусувавшись натомість на посиленні Урядового офісу та його відносин з віцепрем’єром. Схожа модель, де євроінтеграційний офіс очолює державний службовець, була впроваджена в Естонії та Литві.

Однак, враховуючи необхідність швидкого руху України євроінтеграційним шляхом, оптимальними видаються останні два варіанти, рекомендує Дмитро Ливч. 

Вони, як пише експерт, є достатньо популярними з точки зору міжнародного досвіду.

"Отже, поточна система євроінтеграції в Україні, де її спільно координують Урядовий офіс та профільний віцепрем’єр, відповідає міжнародним практикам і не потребує радикальних перетворень для того, щоб залишатися ефективною", – впевнений автор колонки. 

А далі він попереджає, що, хоча повна реструктуризація Урядового офісу (перетворення на окреме міністерство) також є можливим варіантом, вона створює ризик, що міжвідомча координація євроінтеграції може буде послаблена через рівнозначність з іншими міністерствами.

Докладніше – у колонці Дмитра Ливча Створити нову чи модернізувати існуючу: яку систему євроінтеграції слід обрати Україні.