Турецький центробанк підвищив процентну ставку до 42,5% для боротьби з високою інфляцією

Центральний банк Туреччини у четвер підвищив ключову процентну ставку на 2,5 процентних пункти в межах боротьби з високою інфляцією, через яку багато домогосподарств не можуть дозволити собі орендну плату та товари першої необхідності.

Як пише "Європейська правда", про це повідомляє AP.

Комітет з монетарної політики банку підвищив базову ставку до 42,5%, що стало сьомим підвищенням процентної ставки поспіль для приборкання інфляції, яка минулого місяця зросла до 61,98%.

Водночас турецький центробанк дав зрозуміти, що підвищення ставок, яке призвело до зростання вартості запозичень з 8,5% до нинішніх 42,5%, може незабаром закінчитися.

"Комітет планує якомога швидше завершити цикл посилення монетарної політики, жорсткість якої зберігатимеся стільки, скільки буде необхідно для забезпечення стійкої цінової стабільності", – йдеться в заяві.

Серія підвищень ставок відбулася після того, як президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган – прихильник політики зниження ставок для боротьби з інфляцією – змінив курс та призначив нову економічну команду після свого переобрання в травні.

До цього Ердоган звільняв голів центробанків, які чинили опір його політиці зниження ставок, що призвело до стрімкого зростання цін та спровокувало валютну кризу.

Водночас центральні банки по всьому світу стрімко підвищували процентні ставки, щоб стримати стрибок споживчих цін, пов'язаний з відновленням після пандемії COVID-19 та повномасштабною війною РФ проти України.

Раніше рада директорів Європейського центрального банку вирішила залишити незмінними три ключові ставки, які протягом останніх місяців незмінно підвищувались на тлі економічної кризи в єврозоні.

Високі процентні ставки збільшують вартість кредитів для населення й бізнесу. Це має спонукати людей витрачати менше, а ціни – знижуватись. 

Водночас така політика може впливати на економічне зростання, і ця тенденція вже спостерігається в єврозоні. Це відбувається на тлі уповільнення світового виробництва, яке особливо сильно б'є по Німеччині, найбільшій економіці Європи.