18 грудня Євросоюз нарешті схвалив довгоочікуваний 12-й пакет санкцій.

Найбільше уваги, за словами наших європейських партнерів, у цьому пакеті приділено саме забезпеченню функціонування попередніх прийнятих обмежень щодо РФ — аби вже накладені санкції працювали ефективніше.

Про те, що ще може підвищити ефективність санкцій – у статті юридичної радниці Transparency International Ukraine Наталії Січевлюк Покарання без єдності: чи синхронізовані антиросійські обмеження і заборони в Україні та на Заході.

Росія залишається найбільш санкціонованою країною у світі. Йдеться не лише про заборони й обмеження щодо РФ як держави — наприклад, обмеження торговельних чи дипломатичних відносин з агресором, — а й про персональні санкції щодо фізичних та юридичних осіб, які підтримують війну проти України.

Зокрема, вже майже два роки ми читаємо про арешти майна підсанкційних осіб, заборони їхнього в’їзду на територію держав західного світу, блокування фінансових операцій тощо. 

І тут важливо нагадати, що за загальним правилом санкції — це насамперед політичні, а не юридичні заходи, і вони розраховані на зміну поведінки підсанкційних осіб.

Від самого початку і Європа, і США орієнтувалися на те, щоб через санкції російські підприємства та олігархи після втрати доступу до своїх заощаджень та через зниження прибутків змінили поведінку, вплинули на керівництво РФ та особисто Путіна і зупинили війну.

Тож після таких змін усі обмеження повинні бути зняті — наприклад, заморожені активи повернуть їхнім власникам.

А от про можливість передати заморожене російське майно Україні хоч і говорили, проте це не було головною метою санкційної політики наших міжнародних партнерів.

Здається, нині ситуація змінюється — зокрема й через розуміння, що поведінку підсанкційних росіян виправити не вдалося.

Але, поки що тільки в Україні санкції стали механізмом для конфіскації російського майна. Також в Канаді розробили механізм конфіскації. 

За кількістю росіян і російських компаній, на які накладено санкції, Україна випереджає західних партнерів на декілька тисяч, тобто різниця геть невелика. Втім, ми вирішили не просто порівняти кількість санкцій, а також перевірити, чи синхронізовані вони за своїм змістом.

І, виявилося, що ні.

Наприклад, в країнах західного світу санкції не були застосовані до семи росіян, щодо яких в Україні конфіскували активи за вироками суду. 

Втім, варто звернути увагу і на колоду у власному оці: Україна також досі не наклала санкції на деяких важливих кремлівських пособників. І це навіть попри те, що обмеження вже зробили на Заході, а в самій Україні цих людей давно і добре знають. 

Так і не потрапили під санкції України: Андрій Клюєв, Андрій Портнов, Володимир Сівкович.

У прийнятому 18 грудня 12-му санкційному переліку додали понад 60 фізичних осіб і понад 80 компаній.

У ньому передбачена, зокрема, заборона на прямий або непрямий імпорт та купівлю або передання діамантів із Росії. Також вказано, що експортери з ЄС на договірній основі заборонятимуть реекспорт до країни-агресорки секретних товарів і технологій, коли укладають угоди з третіми країнами. 

Є в пакеті чимало й інших заборон, зокрема на транзит через Росію всіх товарів військового призначення, чи заборона громадянам РФ володіти, контролювати або займати будь-які посади в керівних органах юросіб, які надають криптовалютні послуги. 

А у санкційні списки, серед інших, потрапила військова верхівка РФ.

Тож, і в Україні, і в наших державах-партнерках наразі відсутній централізований механізм антиросійських санкцій.

Припускаємо, що серед іншого така ситуація стала наслідком відсутності достатньої комунікації між національними та міжнародними органами, які працюють у сфері застосування санкцій.

Як наслідок — ризик втратити можливість арештувати чи конфіскувати російське майно.

Докладніше – у матеріалі Наталії Січевлюк Покарання без єдності: чи синхронізовані антиросійські обмеження і заборони в Україні та на Заході.