Друге місце за обсягами військової підтримки України та лідерство у просуванні ідеї її вступу до ЄС. Це все – про сьогоднішню Німеччину. Два роки повномасштабної війни докорінно змінили ставлення Берліна до України.

Та ще більш карколомними стали зміни у позиції канцлера Олафа Шольца, який зіграв вирішальну роль у "приборканні" угорського прем'єра Віктора Орбана у питанні відкриття переговорів з Україною про вступ до ЄС. 

Чим керувався Шольц? Чи є незворотними зміни у Німеччині? І чи є ризик зміни влади в Німеччині на антиукраїнську? 

Про все це редактор "Європейської правди" Сергій Сидоренко поговорив з німецьким політологом те експертом Сергієм Сумленним. Рекомендуємо подивитися розмову повністю. Текстовий виклад основних тез розмови – у матеріалі Інший Олаф Шольц: як Україна допомагає Німеччині повернути роль лідера Європи.

Чинний канцлер Німеччини справді має імідж нерішучого політика. Хоча насправді він завжди був людиною, що здатна вирішувати питання – і тут ніяких змін у його діяльності немає. Просто його стиль у вирішенні питань є іншим, ніж багато хто волів би бачити.

Сила Олафа Шольца полягала у його здатності до дуже потужної підкилимної роботи, в хорошому сенсі цього слова. Коли непублічні перемовини та домовленості дають результат.

Саме через це він став федеральним канцлером Німеччини.

І саме це ми побачили 14 грудня в історії з угорським прем’єром Віктором Орбаном.

Ви спитаєте, чому це раніше не працювало на користь України?

Річ у тім, що Шольц так само непублічно намагався домовитися з Путіним, а з ним підкилимні переговори такого роду не працюють. Бо Путін просто не дотримується домовленостей.

Виникає питання: чому німецькому канцлеру все ж вдалося домовитися з Орбаном? Чому проросійський лідер Угорщини – на відміну від Путіна – поступився під тиском?

Бо попри всі проблеми, Віктор Орбан все одно лишається європейським політиком, він – "свій".

Крім того, Угорщина не є країною, що несе в собі масштабну загрозу Євросоюзу. Ця історія знову довела, що коли Орбан наодинці, його блокаду можливо подолати.

Чому Німеччині та німецьким елітам об’єктивно вигідний вступ України до Європейського Союзу? Це збільшує потужність європейської економіки, адже це додатково 40 мільйонів людей. Ваша держава – це величезна економічна, аграрна, індустріальна база, це ринок, котрий допомагатиме ЄС зростати.

Німці хочуть бути інвесторами, а отже – отримувати прибуток з того, що українська економіка стрімко зростатиме.

Чи є загрози створення в Німеччині антиукраїнської коаліції? Вони мінімальні. 

Лідером рейтингів лишається Християнсько-демократичний союз (колишня партія Ангели Меркель. – ЄП) – цілком дружня до України політсила. 

Крім того, дружніми до України залишаються усі партії чинної коаліції: соціал-демократи, зелені та ліберали.

І жодна з цих партій не припускає союзу з ультраправою, антиукраїнською партією "Альтернатива для Німеччини" (АдН).

Натомість існує інший ризик: АдН починає захоплювати місцеву владу. У багатьох місцевих парламентах створюється ситуація, коли крайньоправі можуть блокувати або сильно впливати на роботу регіональних парламентів. 

Загалом, те, як Німеччина на рівні уряду та парламенту продовжить підтримувати Україну, залежить від того, як німецькі громадяни ставитимуться до української визвольної війни та до українців загалом.

А з боку німецьких громадян підтримка зберігається! Ми це бачимо за збереженням рівня донатів від німців на підтримку України та ЗСУ.

Що стосується ставлення до українських біженців та біженок, то тут я також не бачу негативних тенденцій, хоча російські акаунти і намагаються розганяти таку думку.

Натомість я бачу велику небезпеку в іншому. Німецькі міста нерідко зацікавлені в тому, щоб ці біженці залишилися в Німеччині і не повернулися в Україну після війни.

Докладніше – у матеріалі Інший Олаф Шольц: як Україна допомагає Німеччині повернути роль лідера Європи.