Російські олігархи знайшли шпарину для обходження європейських санкцій.

Наразі відомо про 1572 фізичні та 244 юридичні особи, щодо яких ЄС були застосовані санкції, які стосуються не тільки заморожування активів, а й обмежень, що охоплюють торгівлю, фінанси, технології, інвестиції тощо.

І ці підсанкційні особи використовують юридичну можливість скасувати або обмежити дію санкцій – звертаються з позовом до Суду ЄС.

До цього часу відмов Суду ЄС у скасуванні санкцій більше, ніж задоволення таких вимог.

Однак це не означає, що в подальшому ця практика не може змінитися, попереджають представники Центру Дністрянського Софія Косаревич та Іван Городиський у статті Втеча від санкцій: як рішення Суду ЄС виводять з-під обмежень російських олігархів та їхніх родичів.

Наразі тенденція практик Суду ЄС є такою, що цей орган скасовує санкції у першу чергу родичам російських підсанкційних осіб: у чотирьох із п’яти позитивних рішень станом на цей час йшлося саме про це.

Однак, окрім родичів, уже є факти зняття санкцій і з власне олігархів, і вони є значно небезпечнішими.

У вересні цього року Суд ЄС вперше виніс рішення про скасування санкцій на користь колишнього генерального директора інтернет-магазину Ozon.ru Александра Шульгіна. Підставами для накладення санкцій були впливовість Шульгіна в російському бізнесі (він також був екскерівником "Яндексу") та його участь у зустрічі з Путіним 24 лютого 2022 року.

На момент накладення санкцій Шульгін уже пішов з Ozon, і Суд врахував цей факт, а його присутність на зустрічі 24 лютого 2022 року в Кремлі сама по собі не виправдовує його включення до санкційного списку.

Чим це загрожує і що можна зробити? 

Найперше слід застерегти: ці рішення наразі є поодинокими. В абсолютній більшості випадків Суд ЄС відхиляє позови про скасування санкцій.

Логіка Суду свідчить, що персональні санкції не є залізобетонною стіною і в подальшому кількість таких рішень може зрости.

Фактично, вони надсилають підсанкційним росіянам чіткий меседж – розрив бізнесових зв’язків із російським істеблішментом є достатнім для того, щоб вийти з-під санкцій ЄС.

Іншим тривожним дзвіночком є неврахування факту зустрічі з Путіним у вечір того ж дня, коли розпочалася повномасштабна агресія.

Фактично такий підхід підриває ідею співпричетності російського олігархату та великого бізнесу до агресії проти України і привідкриває вікно можливостей для виходу з-під санкцій.

Це показує, що у ЄС не розуміють взаємозв’язку між побутом і достатком членів родин і злочинами, до яких причетні олігархи РФ, а також як всередині побудована олігархічна і бізнесова система в РФ, де формальні посади і навіть факт розлучення можуть мати мало значення.

Суд ЄС є незалежним органом, тому політичний чи інший тиск на нього може мати негативний ефект для України.

Але ці рішення мають призвести до активізації роботи українських дипломатів із Радою Європейського Союзу в частині, по-перше, продовження персонального санкційного тиску проти російських олігархів та членів їхніх сімей, звісно, за умови додаткового обґрунтування.

В іншому випадку санкції, з-під яких можна вийти, продемонструвавши формальну нелояльність Кремлю, при цьому акцептовану на Красній площі, стануть не просто не смертельним, а достатньо комфортним обмеженням у час, коли мільйони українців щодня перебувають під неймовірним моральним і воєнним тиском.

Більше деталей – у матеріалі Софії Косаревич та Івана Городиського Втеча від санкцій: як рішення Суду ЄС виводять з-під обмежень російських олігархів та їхніх родичів.