У середу ввечері Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) офіційно "покарала" Азербайджан, припинивши його участь в асамблеї на 2024 рік. 

Це – складова більш глобального процесу. Епоха інтеграції "великої Європи" завершилася. Тепер тренд – роз’єднання, "фракціонування" на континенті.

Державам, що розташовані між умовним Сходом і Заходом, тепер доводиться обирати, до якої з груп вони належать. Азербайджан свій вибір зробив. 

Докладно про нові тенденції на континенті – у аналітиці редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Кінець проєкту "ширшої Європи". Чому вихід Азербайджану з ПАРЄ є частиною глобальних змін.

Щоби зрозуміти природу процесів, які відбуваються зараз, треба коротко повернутися до подій 20-30-річної давнини.

У 1990-х роках, після стрімкого розпаду СРСР та завершення холодної війни між прорадянським блоком і колективним Заходом атмосфера протистояння у європейському регіоні змінилася на атмосферу співпраці. 

З’явився міф про єдиний ціннісний простір "від Лісабона до Владивостока", який можливо створити через залучення усіх гравців.

І треба визнати, що цей підхід був фінансово вигідний для всіх.

Частиною цього процесу "співпраці усіх з усіма" стало вибухове зростання Ради Європи.

З послабленням та розпадом СРСР до Ради Європи майже одномоментно, до 1993 року, приєдналися десять держав – практично усі, що стояли "у передпокої Європи", тобто держави наступних розширень Євросоюзу.

Далі у Страсбурзі вирішили брати до себе усіх, сподіваючись їх "демократизувати". 

Треба визнати, що до певної міри цей підхід спрацював. Просто не з усіма країнами.

Росія, наприклад, не стала демократичнішою після вступу до РЄ у 1996 році. А у 2022-му, як відомо, її вигнали з організації.

Другий найбільш показовий приклад неуспіху – Азербайджан.

Отже, кілька років тому європейська політика "абсолютного залучення" загальмувала. А потім розвернулася.

Кризу, що призвела до вигнання Азербайджану з ПАРЄ, ініціювало Баку.

Там відмовилися виконувати своє символічне, але твердо прописане у правилах зобов’язання – не запросили делегацію ПАРЄ до спостереження за достроковими виборами президента Азербайджану.

Іронія в тому, що ховати ці вибори для Алієва не було сенсу. Він на них точно виграє, без жодних маніпуляцій, адже після останніх карабаських війн та повернення Карабаху президент просто шалено популярний, у нього відсутні конкуренти.

Однак у Баку свідомо вирішили дати ПАРЄ ляпаса. І отримали відповідь. Делегація Азербайджану не зможе брати участь в асамблеї в 2024 році. 

Утім, Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) – це лише частина Ради Європи. І депутати, ухвалюючи рішення про санкції, підкреслювали, що Азербайджан лишається членом РЄ в цілому і зобов’язаний, зокрема, виконувати рішення ЄСПЛ.

Коли лідер азербайджанської делегації Самад Сеїдов робив заяву про "добровільний вихід" з ПАРЄ, "Європейська правда" уточнила у нього, чи розглядається можливість виходу з організації загалом. Сеїдов відмовився це прогнозувати, але зазначив, що атмосфера у Страсбурзі "нестерпна" і працювати там азербайджанцям немає сенсу. А заява містила слова про те, що санкції проти делегації викличуть "для Ради Європи в цілому... жорсткі та незворотні наслідки".

Не можна виключити, що рішення про вихід або призупинення членства Азербайджану в РЄ оголосять вже ближчим часом. Адже, якщо покласти руку на серце, Азербайджану справді не потрібна Рада Європи.

У разі виходу Азербайджану державою-аутсайдером РЄ автоматично стане Туреччина.

Більше детально про ситуацію в Раді Європи – в матеріалі Сергія Сидоренка Кінець проєкту "ширшої Європи". Чому вихід Азербайджану з ПАРЄ є частиною глобальних змін.