Масштабне потепління відносин між Польщею і Україною було раптово перервано у квітні 2023 року Ярославом Качинським, який на з’їзді партії "Право і справедливість" оголосив про блокування імпорту сільськогосподарської продукції з України – без попередження української сторони.

Та візит до Києва нового прем’єр-міністра Польщі Дональда Туска має дати старт процесам переосмислення відносин між нашими країнами.

Про найгостріші проблемні питання у відносинах і шляхи їхнього вирішення – у статті радника Європейського парламенту Міхала Матлака Забрати "вдячність" із відносин з Варшавою: польські роздуми про візит Туска до Києва.

Серед найгостріших проблем – можливість експорту українських сільськогосподарських товарів до країн Євросоюзу, а також участь українських транспортних компаній на єдиному ринку ЄС. 

Проблеми конкуренції з українськими сільгосптоварами та питання блокування кордону були катастрофічно використані попереднім польським урядом – не допомогла і надто нервова реакція України, як видно із заяв президента Зеленського.

Рішення тут мають бути довгостроковими та гнучкими.

У цій ситуації є декілька можливих рішень. Зокрема, Єврокомісія зараз обговорює можливість запровадження квот на українські товари в країнах, де економічні сектори перебувають під загрозою конкуренції з боку України.  

Інші варіанти: запровадження підвищених вимог до українських компаній або створення ефективної системи транзиту через сусідні країни.

За кілька місяців до занепаду українсько-польських відносин часто говорилося про можливість надання нашим відносинам нового змісту – за аналогією з франко-німецьким договором (Єлисейський договір 1963 року, згодом оновлений в Аахені у 2019 році) або франко-італійським договором (Квіринальський договір, 2021 рік).

Ключовим має стати сам факт ухвалення перспективного плану співпраці між Україною та Польщею.

Уряди обох країн повинні регулярно обмінюватися інформацією про можливі загрози та шукати можливості синергії. Це може відбуватися в рамках відновлення Міжурядової українсько-польської комісії з економічної співпраці, за що виступає президент Польсько-української господарчої палати Яцек Пехота.

Натомість Павел Коваль (уповноважений польського уряду з питань відновлення України) і Ян Кшиштоф Белецький (колишній прем'єр Польщі. – Ред.) пропонують також спільні засідання урядів двічі на рік і парламентів раз на рік – гарна символічна ідея, щоб показати стратегічний вимір взаємних відносин.

Вони також пропонують включити польського заступника міністра в офіс віцепрем’єра України з питань євроатлантичної інтеграції та його українського колегу в польське міністерство з європейських справ.

Це дозволить краще координувати польсько-українську співпрацю в контексті європейської інтеграція.

У Євросоюзі існує значна група країн, які скептично ставляться до розширення – це не лише Угорщина та Словаччина, а й так звана Атлантична група (Бельгія, Данія, Франція, Іспанія, Нідерланди та Ірландія), яка має на меті "збалансувати зміщення центру тяжіння ЄС на схід".

Не всі країни цієї групи готові блокувати розширення ЄС, але така ймовірність існує.

Саме тому створення польсько-української контактної групи з цього питання, про яке заявив президент Зеленський, є добрим сигналом.

Наразі доцільним видається Веймарський формат співпраці – можна уявити, що формат співпраці між Польщею, Францією та Німеччиною за участю України міг би врівноважити "атлантистів" (і залишити Францію серед прихильників вступу України).

Безумовно, найважливішими зараз також залишаються військова співпраця та співробітництво заради вирішення історичних розбіжностей.

Докладніше – у матеріалі Міхала Матлака Забрати "вдячність" із відносин з Варшавою: польські роздуми про візит Туска до Києва.