Середа 31 січня може стати справді історичним днем для України. 

У Гаазі, в Палаці миру, в цей день оголосять рішення по суті у нашій першій справі проти РФ у Міжнародному суді ООН. Рішення суду вже готове, погоджене та надруковане; українська делегація вже прибула до Нідерландів, щоби почути суд особисто. 

Про те, чого чекати від Суду ООН і як відрізнити "зраду" від "перемоги" після того, як рішення стане публічним – у статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Суд ООН виніс перше рішення проти Кремля. Пояснюємо, що там буде і чого не варто чекати.

Цей позов України проти РФ датований 2017 роком, хоча епізоди, які лягли в основу нашої першої справи проти Росії у Гаазі, датовані 2014-15 роками.

Український уряд підготував позов про порушення відразу двох конвенцій: Міжнародної конвенції про боротьбу з фінансуванням тероризму в епізодах, що стосуються дій РФ на Донбасі, та Міжнародної конвенції про ліквідацію усіх форм расової дискримінації щодо порушень під час окупації Росією Криму.

Сторонньому спостерігачу може здаватися, що "расова дискримінація" – це найменш підходяще визначення для дій РФ, і що ця частина позову може бути найпроблемнішою. Ми з росіянами дійсно різні – але до чого тут раса? Однак насправді саме за цією конвенцією перемога України є найбільш впевненою. Бо попри назву, ця конвенція ООН передбачає заборону утисків та обмежень також за національною та етнічною ознаками, а таких прикладів в окупованому Криму просто безліч.

Заборона Меджлісу за явно надуманими звинуваченнями, які РФ так і не змогла підтвердити у суді – найяскравіший приклад, який практично гарантує нам перемогу в Гаазі за цією конвенцією.

Є вузькі місця, на жаль, і у цій конвенції. Ані ми, ані незалежні міжнародні спостерігачі не мають доступу до Криму.

Та найслабшою видається позиція Києва щодо фінансування тероризму на Донбасі.

Бо ми ж самі з 2014 року постійно стверджували, що ніяких "ДНР" або "ЛНР" не існує.

Що це не "апалчєнци", а збройні формування, що діють під прямим контролем РФ та за участю офіцерів російської армії та спецслужб. І це суперечить цілям конвенції, на яку посилається Україна.

Саме цю суперечність використала Росія, щоб розбити українські звинувачення.

Однак і за цією конвенцією Росія напевно не отримає перемоги. Бо як мінімум епізод з "Буком", який збив авіалайнер MH17, підпадає під визначення фінансування тероризму.

Росія поставила на непідконтрольну Україні територію засіб здійснення теракту і евакуювала його назад до РФ. Та й наявне рішення національного суду Нідерландів про обставини цього злочину має допомогти Суду ООН стати на наш бік.

Треба ще раз наголосити: рішення Суду ООН майже гарантовано не буде одностороннім. Суд зможе задовольнити лише частину українського позову. І це було відомо від самого початку процесу.

Надзавдання юристів України, досягнення якого буде достатнім, щоб вітати їх з перемогою – це часткове визнання вини Росії за кожною з двох конвенцій.

Треба також усвідомити, що хоча Міжнародний суд – це не орган кримінальної юстиції, і його рішення не здатне посадити Путіна, Лаврова чи Шойгу за ґрати, але значення цієї перемоги є непересічним. Це буде перше обов’язкове для визнання усім світом рішення про те, що Російська держава є міжнародним злочинцем ще від 2014 року.

Бо досі таких рішень не існувало!

Докладніше – у матеріалі Сергія Сидоренка Суд ООН виніс перше рішення проти Кремля. Пояснюємо, що там буде і чого не варто чекати.