Європейський Союз готується продовжити для України дію вільного доступу до свого ринку. Однак проти цього вже протестують фермери з низки країн ЄС. 

Чи є шанс за таких умов досягти компромісу з ЄС, не йдучи на болісні для нашого агроекспорту поступки?

Про перспективи зняття заборони з українського зерна, кукурудзи та олії, а також про аргументи України для захисту своїх агровиробників редактор "ЄвроПравди" Юрій Панченко поговорив з торговим представником України Тарасом Качкою. 

Радимо подивитися відеозапис розмови, а текстові відповіді торгового представника України – у матеріалі Тарас Качка: "Від транспортної блокади польська економіка постраждала більше, аніж українська". Далі – частина тез нашого гостя.

Минулого року ми опинилися в ситуації, коли спочатку три, а потім п’ять країн заборонили український імпорт зерна. Але тоді, у 2023 році, проблема дійсно існувала.

Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія і Болгарія заявили, що вони не можуть витримувати той товаропотік, в першу чергу зернових, який йде до них з України. 

Треба нагадати, що через заблокованість портів, а потім через саботаж Чорноморського зернового коридору з боку Росії насправді було величезне навантаження на сусідні країни щодо товаропотоку кукурудзи, пшениці та інших зернових.

І потім, коли ти вивчаєш усі нюанси цієї проблеми, ти розумієш, що рівень проблем в усіх країнах дуже різний. Наприклад, для Болгарії це питання стосувалося лише соняшнику. Там ми змогли досягти певного успіху. З Румунією ситуація вирішилася ще краще. 

З Польщею натомість історія від самого початку була дуже заполітизована. І тому нам важливо добитися її деполітизації.

Зараз польські і загалом європейські фермери протестують проти цілої низки проблем: через зменшення підтримки, через падіння цін, через те, що до них зросли вимоги щодо захисту довкілля…

Фермери доносять цю думку у свій традиційний спосіб. Ті, хто вивчає євроінтеграцію, чудово знає, що кожен раз, коли виробляється нова спільна аграрна політика ЄС, фермери приїжджають в Брюссель, виливають під офісами євроінституцій молоко, гній, підпалюють солому і таке інше.

Зараз відбувається просто черговий цикл цього. Але є відмінність – тепер ми є частиною цієї дискусії.

Це той контекст, в якому ми зараз будемо працювати увесь рік.

Наша мета – не лише досягти продовження автономних торговельних заходів, але вписати це все в Угоду про асоціацію, таким чином, щоб це діяло ще до вступу в Європейський Союз.

І щоб це давало чіткі преференції не лише українським фермерам, але й польським. До речі, від транспортної блокади насправді, більше постраждала польська економіка, аніж українська. 

У нас з ЄС є спільне розуміння, що стратегічно ми маємо бути в режимі обопільної вільної торгівлі й інтегрувати наші аграрні системи.

Тепер Євросоюз намагається встановити запобіжники, за яких умов можливе оперативне обмеження українського імпорту.

Тому ми будемо дебатувати з Європарламентом про те, що ці запобіжники мають бути прописані більш акуратно. Зрозуміло, що будуть з’являтися голоси, щоб встановити ще жорсткіші запобіжники для української продукції.

Ця дискусія є неуникною. А якщо такі дебати неуникні, то їх варто сприймати як гарний привід пояснити, що наші фермери – в такій самій біді, як і польські.

І що нам треба шукати вихід не в площині заборон дозволів, а в площині спільного бачення майбутнього.

Кожна катастрофа – це шанс.

Докладніше – у матеріалі Тарас Качка: "Від транспортної блокади польська економіка постраждала більше, аніж українська".