Чому Азербайджан не поспішає укладати мирну угоду з Вірменією і чи можлива нова війна

У світі існує чимало регіонів, які мають один або кілька хронічних конфліктів. На жаль, одним із них є Південний Кавказ – регіон, затиснутий між двома морями, а також між європейською та азійською частинами континенту.

Вирішити ці конфлікти вкрай складно. Ілюстрацією цієї тези є нинішня ситуація навколо Нагірного Карабаху.

Багато фахівців вважали, що результат останньої війни в Карабаху якщо не остаточно, то принаймні на тривалий час покладе край конфлікту, який політично і психологічно душив увесь регіон протягом останніх тридцяти років.

Але оптимізм виявився надмірним. Схоже, про справжній мир думати ще рано, пише доктор міжнародних відносин, професор Грузинського технічного університету Аміран Хевцуріані в колонці Кавказ в очікуванні нової війни: що стоїть на заваді миру між Вірменією та Азербайджаном. Далі – короткий її виклад. 

У контексті вже сумнозвісного "мирного договору" з'явилася ще одна деталь, звертає увагу автор колонки, яку цього разу озвучив президент Азербайджану Ільхам Алієв. 

Судячи зі змісту його заяв від 1 лютого, "мир між Вірменією та Азербайджаном буде можливий тільки після того, як буде внесено зміни до конституції Вірменії".

Зокрема, за словами Алієва, Декларація про незалежність Вірменії "містить прямі заклики до об'єднання Карабаського регіону Азербайджану з Вірменією і порушення територіальної цілісності Азербайджану, а посилання на цей документ також відображені в конституції Вірменії".

Треба визнати, зазначає Аміран Хевцуріані, що нинішня претензія президента Алієва до офіційного Єревана набагато логічніша, справедливіша, ніж попередні, і головне, її набагато легше вирішити.

За словами прем’єра Вірменії Нікола Пашиняна, "Декларація про незалежність, що лежить в основі конституції Вірменії, несе фатальні ризики для республіки".

"Нікол Пашинян усіма силами намагається не дати Азербайджану приводу для нової війни", – вважає професор Грузинського технічного університету. 

Але, з іншого боку, зауважує автор колонки, справа не така проста, оскільки в Єревані мало вірять, що Алієву взагалі потрібна ця угода. Антивірменські заяви, з якими періодично виступає азербайджанський лідер, тільки посилюють ці сумніви.

Хевцуріані припускає, що після "карабаського тріумфу" ідею приєднання "Західного Азербайджану" можна розглядати як спосіб роздратування і шантажу Вірменії. При цьому азербайджанська армія продовжує контролювати ту частину території суверенної Вірменії, яка має найбільше значення з військово-стратегічного погляду.

"Очевидно, все це в сукупності підштовхує Вірменію до ще більшої мілітаризації, що вона і робить. Мабуть, у Єревані вже засвоїли, що коли справа стосується фізичного виживання, можна розраховувати лише на себе", – пише автор колонки. 

З іншого боку, Ільхам Алієв виграв чергові вибори в Азербайджані, побивши свій власний рекорд. 

Йому явно подобається титул "Переможний", яким його нагородила місцева преса. Попри те, що війна вже четвертий рік як позаду, президент і досі не може відмовитися від військової форми і часто з'являється в ній на різноманітних заходах.

Доктор міжнародних відносин Аміран Хевцуріані вважає, що процес примирення та підписання мирної угоди між країнами буде і надалі гальмувати Азербайджан. За його словами, серед значної частини азербайджанського суспільства та його політичного істеблішменту досі побутує думка, що Вірменія не повністю "розплатилася" за тридцятирічну окупацію територій Азербайджану.

Утім, експерт вважає, що нова війна малоймовірна, принаймні в короткостроковій перспективі. Скоріш за все, сторони терпляче чекатимуть на розвиток подій на міжнародній арені, насамперед на українському фронті.

Докладніше – у колонці Аміран Хевцуріані Кавказ в очікуванні нової війни: що стоїть на заваді миру між Вірменією та Азербайджаном.