На жаль, для України цьогорічна Мюнхенська безпекова конференція містила не тільки позитивні сигнали.

Західні дипломати нарешті почули та почали активно підтримувати думку, що російська агресія проти нашої держави – не ізольована, а є війною "вісі зла" проти колективного Заходу.

Утім, замість сконцентрованого опору Путіну лунають поради розпорошити зусилля на всі регіони світу. На щастя, так думають не всі. У Мюнхені доволі гучними були також голоси тих, хто намагався переконати колег прокинутися.

Докладно про дискусії у Мюнхені – у статті редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка, який відвідав конференцію, Захід шукає обриси світової війни. Чому Мюнхен-2024 став тривожним дзвіночком для України. Далі – короткий її виклад.

Мюнхенська безпекова конференція (МБК) 2024 року показала: для багатьох світових політиків і дипломатів війна Росії проти України поволі відходить на другий план.

Так званий "Мюнхенський звіт", який щороку готують до МБК і який є своєрідним аудитом ситуації у міжнародній безпеці, навіть не містить окремого розділу, присвяченого суто Україні. Він не виділяє російську агресію як окремий виклик, а натомість заводить дії РФ у загальну матрицю подій у світі. Мовляв, світ заходить у період боротьби всіх проти всіх, і російська агресія є лише елементом та ілюстрацією цієї проблеми.

А ще на Мюнхенській конференції з’явилося набагато більше фаталізму. Готовність Заходу вигравати не відчувалася.

Навіть офіційним девізом конференції стала фраза "Lose-lose", тобто "У програші лишаються усі". І хоча ця фраза була зазначена зі знаком питання – та фактично, замість пошуку того, як Захід може взяти гору у глобальному протистоянні, організатори МБК взялися доводити, що сторони усіх протистоянь у світі йдуть до спільного програшу.

Напевно, головним розчаруванням стала позиція чинної влади США.

До Мюнхена з-за океану прибула потужна делегація.

Знаків формальної підтримки України не бракувало. Офіційна позиція щодо Києва також не змінилася. Але в переліку пріоритетів США ми явно втратили позиції.

Так, Мюнхенська конференція стала для України сигналом тривоги, але не сигналом про катастрофу.

На щастя, логіка спільної поразки на конференції здалася неприйнятною не всіи.

Чимало європейських лідерів присвятили свою участь у МБК тому, щоб повернути Україну та агресію РФ до центру уваги. Щоб довести, що Росію цілком можливо перемогти.

І щойно українське питання актуалізувалося – стало зрозуміло, що у нас є чимало союзників. Передусім – серед лідерів європейських держав. 

Але, на жаль, не всіх.

"Здається, в Європі бракує відчуття терміновості – попри те, що ситуація на лінії фронту є дуже складною", – заявила, зокрема, данська прем’єрка Метте Фредеріксен на початку зустрічі з президентом Зеленським, що відбулася на полях МБК. Вона пообіцяла зробити все, щоби "проштовхнути надання необхідної допомоги саме зараз, а не за рік чи пів року".

І Фредеріксен дійсно виконала цю обіцянку.

Очільниця уряду Данії стала зіркою дискусій щодо України у Мюнхені. Бо їй справді було чим тиснути на партнерів.

Докладніше – у матеріалі Захід шукає обриси світової війни. Чому Мюнхен-2024 став тривожним дзвіночком для України.