Триваюча російська агресія проти України стала не лише критичним випробуванням українського суспільства на стійкість, але й лакмусовим папірцем для європейської архітектури колективної безпеки.

Однак нинішній рівень військової підтримки України з боку Заходу лише дозволяє Україні не програти, але далеко не відповідає тому, що необхідно для досягнення перемоги.

Саме тому існує нагальна потреба докорінно реформувати всю систему військової підтримки України з боку Заходу, впевнений депутат Європарламенту, прем'єр-міністр Литви у 1999-2000 та 2008-2012 роках Андрюс Кубілюс. Свої думки він висловив у колонці План ЄС для перемоги України: що має змінитися у військовій допомозі Києву. Далі – короткий її виклад. 

"Нещодавно в Європарламенті я почав просувати ідею, що має бути План ЄС для перемоги України – колективний механізм Євросоюзу, спрямований на консолідацію зусиль та ресурсів задля перемоги України", – пише автор колонки. 

Хоча сукупний ВВП західних країн у 25 разів перевищує ВВП Росії, диспропорція у військовій підтримці є кричущою, констатує Кубілюс. 

Одним із критичних недоліків, на які вказано в запропонованому Плані ЄС, є фрагментарний характер поточної військової допомоги, що характеризується добровільними внесками окремих країн-членів ЄС або НАТО.

За словами депутата Європарламенту, запропонований План ЄС для перемоги України спрямований на усунення цих недоліків шляхом запровадження конкретних заходів з реформування всієї системи військової допомоги та переходу від індивідуальних до колективних дій і розподілу ресурсів.

"Ключем до його успіху є встановлення зобов'язань на рівні ЄС щодо довгострокової військової підтримки України, які перевищують мізерний поріг у 0,1%, встановлений у попередні роки", – впевнений Андрюс Кубілюс. 

На його думку, західні країни мають взяти на себе зобов'язання щодо щорічної підтримки на рівні 0,25% від ВВП.

Такий крок, звертає увагу литовець, здатний майже втричі посилити спроможність України протистояти російській агресії і врешті-решт забезпечити перемогу.

Успіх Плану ЄС залежить від подолання потенційних перешкод, зокрема політичної інерції та стратегічної невизначеності. Важливо забезпечити широкий консенсус між країнами-членами ЄС та розробити плани на випадок непередбачуваних обставин, таких як гіпотетичний сценарій, коли Конгрес США не зможе ухвалити необхідні законодавчі пакети або суттєво зменшить рівень допомоги Україні.

Крім того, слід надати пріоритет зусиллям, спрямованим на підтримку вітчизняного оборонно-промислового комплексу.

"Зволікання Заходу та стратегічна невизначеність стимулюють глобальні автократії до агресивної зовнішньої політики, в тому числі із застосуванням військових засобів. Продовження допомоги не лише є критично важливим для України, але й відповідає найважливішим стратегічним та національним інтересам країн-членів ЄС та НАТО", – наголошує автор. 

Докладніше – у колонці Андрюса Кубілюса План ЄС для перемоги України: що має змінитися у військовій допомозі Києву.