Нещодавно прем’єр-міністр України Денис Шмигаль озвучив "План взаємопорозуміння", за допомогою якого в українському уряді сподіваються вирішити проблеми з Польщею (принаймні, в аграрній сфері) й нарешті розблокувати кордон.

Щоправда, і тут прориву не сталося – польський уряд де-факто відкинув українські пропозиції.

Про те, що запропонував Київ і що не так з цими пропозиціями – в колонці експерта у сфері українсько-польської торгівлі Юлія Зорі і редактора "Європейської правди" Юрія Панченка Український монолог: чому урядовий план розблокування кордону не зацікавив Польщу. Далі – короткий її виклад. 

Крок 1. Україна погоджується на додаткові обмеження на м’ясо птиці, яйця, цукор. А також підтверджує готовність дії механізму верифікації зерна, кукурудзи, соняшнику та ріпаку.

Автори зазначають, що про скарги польських фермерів на українську курятину чи курячі яйця чути не доводилося. І це не дивно: у попередні роки завдяки дешевому українському зерну ці галузі продемонстрували чималий стрибок, посиливши конкуренцію.

Проте все це мало цікавить тих фермерів, що наразі блокують кордон. І виходить, що цими пропозиціями Україна просто "стріляє собі в ногу", зазначають експерти. 

"Що стосується пропозицій про продовження дії механізму верифікації, то проблема полягає в тому, що серед польських фермерів є величезний скепсис щодо його ефективності", – пишуть Зоря та Панченко. 

Крок 2. Звернення до Єврокомісії з пропозицією провести невідкладний скринінг кластерів, до яких входять аграрна політика та транспорт... Це потрібно для того, аби раз і назавжди зняти маніпуляції щодо якості…

Автори колонки не розуміють, що це може дати польським фермерам.

Вони нагадують, що одним з аргументів протестувальників є претензії до якості української продукції. Доводити протилежне має Україна, і ніякий скринінг від Єврокомісії тут не допоможе.

Але й без скринінгу зрозуміло, зазначають Зоря і Панченко, що українські фермери нескоро перейдуть на стандарти ЄС.

Крок 3. Пропонуємо польському уряду ухвалити спільне звернення до Єврокомісії із закликом зупинити російський аграрний експорт в ЄС.

"І хоча цей пункт напряму не стосується ані вимог фермерів, ані якості та ціноутворення української продукції, це, безумовно, правильна ініціатива", – вважають автори колонки. 

Крок 4. Пропонуємо створити Тристоронній штаб: Україна, Польща, Європейська комісія за участі міністрів, аграрних асоціацій. Ми маємо працювати цілодобово, аби оперативно вирішувати всі непорозуміння.

Цей пункт також для авторів колонки не виглядає реалістичним. 

Їм складно уявити штаб з аграрних міністерств, Єврокомісії, аграрних асоціацій, який має працювати цілодобово, щоб вирішувати "усі непорозуміння".

Крім того, блокада кордону вже давно вийшла за межі аграрної суперечки двох країн.

Крок 5. Уряд України вимагає "вирішити усі непорозуміння" до 28 березня, інакше український уряд погрожує заблокувати пункти пропуску ще й зі свого боку.

Навряд чи в нинішніх умовах цей крок сильно налякає Польщу. І одночасно – навряд чи наблизить країни до порозуміння в такому важливому для нас питанні.

Отже, щоб допомогти польському прем’єру розблокувати кордон, Україна має реалізувати потужну комунікацію з польським суспільством про те, що агросектор України у жоден спосіб не винен у поганому фінансовому становищі польських фермерів, а винна у цьому бездіяльність попередньої влади.

Це можна довести простими, усім зрозумілими арифметичними розрахунками. Польщі та ЄС, навпаки, стратегічно вигідно співпрацювати з Україною.

Докладніше – у колонці Юлія Зорі і Юрія Панченка Український монолог: чому урядовий план розблокування кордону не зацікавив Польщу.