Північна Ірландія — країна, що входить до складу Сполученого Королівства Великої Британії і Північної Ірландії, — нарешті отримала новий уряд, завдяки чому вийшла з політичної кризи, що тривала два роки. І ймовірно — відразу потрапила в нову. 

Уперше з початку існування Північної Ірландії як такої — тобто з 1921 року — її першим міністром став представник націоналістичної партії "Шинн Фейн", кінцева мета якої — возз’єднання острова Ірландія у складі однієї держави.

Лідерка цієї партії Мішель О’Ніл прямо заявляла, що вважає реальним референдум про входження до Республіки Ірландія протягом десятиліття.

Про те, чи мають підґрунтя очікування референдуму про возз’єднання Ірландії, читайте в статті журналіста "Європейської правди" Олега Павлюка Один острів – одна країна: Північна Ірландія робить перший крок до розриву з Британією. Далі – короткий її виклад. 

В суботу, 3 лютого — рівно через два роки з початку політичної кризи — вона завершилася призначенням нової першої міністерки Північної Ірландії. 

Вихід Сполученого Королівства з Європейського Союзу став для Північної Ірландії проблемою. Вона межує з Республікою Ірландія, яка входить до Євросоюзу. І раніше між обома державами фактично не існувало кордону.

Республіканці Північної Ірландії, на відміну від юніоністів, наполягали на подальшому перебуванні в спільному ринку та митній зоні з Євросоюзом — аби уникнути будь-яких теоретичних перешкод під час перетину кордону з Ірландією.

Лондон і Брюссель ніби погодили компроміс, оформлений в окремій угоді – Північноірландському протоколі.

Час минув, ЄС і Британія продовжували вести переговори про зміну протоколу, компромісні механізми так і не з’явилися, а юніоністи все більше обурювались ситуацією.

У лютому 2022-го пішов у відставку перший міністр Північної Ірландії від Демократичної юніоністської партії (ДЮП) Пол Гіван. Це була спроба юніоністів тиснути на Лондон, аби той у переговорах із ЄС наполягав на кращих умовах торгівлі через "внутрішній кордон".

А без згоди ДЮП, відповідно, не міг функціонувати уряд Північної Ірландії.

Як наслідок, наступні два роки країна жила в умовах політичної кризи: уряду немає, робота Асамблеї через ту-таки ДЮП паралізована, тож і гроші надходили тільки за рахунок прямих дотацій із Лондона.

Отже, криза завершилася призначенням уперше за 102-річне існування країни представниці республіканців-націоналістів, лідерки "Шинн Фейн" Мішель О’Ніл.

Важливий нюанс: націоналістичні погляди "Шинн Фейн" стосуються передусім саме возз’єднання острова Ірландія в межах однієї держави, а не, приміром, політики щодо мігрантів чи економіки (тут подекуди партія стоїть навіть на лівих позиціях).

Нинішній статус Північної Ірландії регулює Страсноп’ятнична угода 1998 року, в якій прямо передбачена можливість референдуму про зміну статусу країни, якщо є дані, що вказують на зміну там суспільних настроїв (щоправда, ця угода не визначає, за якими ознаками можна стверджувати про "зміну суспільних настроїв"). 

Виникає резонне питання: хіба такими змінами не є соцопитування, що свідчать про переважання прихильників возз’єднання? Або перемога партій-прихильників цього курсу й обрання їхньої представниці першою міністеркою?

Тож сценарій "возз’єднання Ірландії" вже не видається аж таким нездійсненним.

Звісно ж, не можна забувати й про іншу опцію, яка може водномить вирішити претензії і юніоністів, і республіканців — повернення Сполученого Королівства до ЄС.

Зрештою, більшість британців уже скептично ставляться до самої ідеї Brexit.

Та поки на політичному рівні повернення Британії до ЄС менш ніж малоймовірне, мимовільна заручниця Brexit Північна Ірландія і далі шукатиме шляхів уникнення політичної кризи.

Докладніше – у матеріалі Олега Павлюка Один острів – одна країна: Північна Ірландія робить перший крок до розриву з Британією.