На шляху України до вступних переговорів з Євросоюзом пройдений ще один важливий етап.

Єврокомісія, після деяких вагань та спроб загальмувати процес, все ж передала державам-членам проєкт так званої "переговорної рамки" – регламенту майбутнього вступного процесу, що буде спільним для України та Молдови.

Про те, яким Єврокомісія бачить "переговорний" шлях України для вступу в Євросоюз – в детальному аналізі непублічного документа від редактора "Європейської правди" Сергія Сидоренка Києву готують албанський шлях до ЄС. Деталі рішення про формат вступних переговорів з Україною. Далі – короткий його виклад. 

Єврокомісія взагалі вирішила "не винаходити велосипед". По суті, український документ скопіювали з останньої на цей момент рамки, що діє для Албанії та Північної Македонії (ці дві держави ЄС розглядає як єдину групу, рівно як Україну з Молдовою).

Між нашим та "балканським" документами відмінних положень на 20 сторінок тексту. Решта – дослівна копія, де змінюється лише назва країни-кандидата. 

Важлива деталь: "албанську рамку" Брюссель затвердив у 2020 році, і вона тоді була принципово новою. Але досвід Албанії та Північної Македонії не надихає: ЄС погодився почати переговори з ними аж за два роки після затвердження рамки, лише у 2022-му.

У Києві та в Брюсселі переконують, що з Україною такої паузи не очікується.

"Є два сценарії. Менш реальний – що ми почнемо вже в березні. Більш реальний – що міжурядова конференція відбудеться в червні, після європейських виборів", – пояснював "ЄП" нещодавно високопосадовець ЄС, що спілкувався на умовах анонімності (вибори до Європарламенту відбудуться 6-9 червня).

Вибір "албанської рамки" має для нас і переваги, і недоліки.

Плюс для України – це впевненість у тому, що переговори у принципі розпочнуться, і це станеться дуже скоро. Зараз і у Києві, і у Брюсселі кажуть, що план № 1 – це старт переговорів у червні.

А мінус для України – це недостатня амбітність старого підходу до переговорів.

Підготовлена Брюсселем рамка не створює жодних підстав сподіватися на те, що переговори будуть блискавичними – навряд чи їх можна буде завершити за декілька років. 

На щастя, зараз триває підготовка додаткових змін до процесу, що мають полегшити євроінтеграцію України. Але так само немає і гарантій успіху. 

Багато залежить і від України, яка має проводити реформи. 

Києву доведеться розробити та погодити з Євросоюзом три плани реформ (з критеріями оцінки): сфер судочинства та юстиції, свободи, безпеки; функціонування демократичних інститутів; сфери державного управління. 

Саме від цих трьох напрямків реформ залежатимуть переговори в цілому.

А на додачу до того Україна має доводити Брюсселю своє прагнення долати корупцію в кожній окремій сфері.

Ще одна важлива деталь: рамка дуже чітко передбачає "покарання" для України у разі, якщо держава демонструватиме "відкат" у реформах з фундаментальних питань – аж до заморожування переговорів за окремими главами або в цілому. 

Та навіть за ідеального проведення реформ в ЄС зберігається принцип консенсусу – а отже, наприклад, угорський прем’єр Віктор Орбан матиме змогу зловживати правом вето.

Хоча є ініціатива, що здатна зменшити рівень штучних претензій від сусідів.

Вже наступного тижня на Раді міністрів ЄС із загальних питань будуть обговорювати німецько-словенську ініціативу (яку підтримують також інші великі члени ЄС) про зміну "методології розширення", тобто принципу ухвалення рішень, дотичних до розширення. Ця ініціатива передбачає, що для відкриття переговорних глав буде достатньо рішення кваліфікованої більшості.

Докладніше – в матеріалі Києву готують албанський шлях до ЄС. Деталі рішення про формат вступних переговорів з Україною.