Першим у перемовинах про вступ до Євросоюзу уряд України планує відкрити розділ "Сільське господарство та розвиток сільських територій". 

І, зважаючи на значний розмір сільськогосподарської галузі в Україні, саме цей, одинадцятий, розділ може стати одним із наріжних каменів перемовин.

Про те, наскільки український сільськогосподарський сектор готовий влитися у внутрішній ринок ЄС і наскільки внутрішній ринок Євросоюзу готовий до цього, читайте в статті старшої економістки Центру економічної стратегії Яни Охріменко Чи знищить Брюссель сільське господарство України? Ключові міфи про аграрну політику ЄС. Далі – короткий її виклад.

Згідно з листопадовим звітом Європейської комісії, в розрізі переговорного розділу "Сільське господарство та розвиток сільських територій" Україна перебуває на ранній (найнижчій) стадії готовності.

Водночас український урядовий скринінг визначає рівень імплементації європейського законодавства у цьому розділі як середній.

Але, якщо проаналізувати самостійно, то фактичний стан речей ближчий до оцінки українського уряду, аніж європейського.

Успіх у процесі вступу до ЄС не визначається лише кількістю законів та наказів, прийнятих відповідно до європейського acquis.

Спільна аграрна політика ЄС (САП ЄС) регулярно оновлюється; відповідно, аграрне законодавство Євросоюзу також потребує постійних змін та перегляду. За таких обставин формальне наближення аграрного законодавства країн-кандидатів до європейського аграрного acquis грає вторинну роль.

Натомість визначальною є готовність до запровадження аграрної політики відповідно до головних принципів ЄС: стала модель сільського господарства; забезпечення належної якості життя у сільських територіях; фінансування, що спирається на прямі виплати, радше, ніж на субсидії на продукцію; належний рівень інвестицій у розвиток сільських територій та конкурентоспроможність сільського господарства.

Чи знищить Спільна аграрна політика Євросоюзу українських виробників?

Якщо коротко, то ні.

Європейська модель сільського господарства надає достатньо гнучкості, щоб лишити економічну ефективність у пріоритеті.

Навіть після набуття Україною статусу члена Євросоюзу українські аграрії зможуть продовжувати орієнтуватися на ефективне масове виробництво та експорт до країн поза ЄС.

Водночас невеликі органічні та екологічні виробники матимуть змогу отримувати додаткові виплати в рамках САП ЄС.

Можливо, це може стати однією з основних ліній нашої переговорної позиції – Україна мусить дбати про економічну ефективність, щоб інші члени ЄС мали достатньо ресурсів для того, щоб дбати про так звані "неекономічні цілі".

Крім того, ми мусимо радіти, що переговори про вступ України до ЄС починаються в часи, коли САП ЄС набагато більш орієнтована на вільний ринок, аніж у минулому.

Наприклад, коли Польща стала членом ЄС у 2004 році, в ЄС все ще діяли квоти на виробництво цукру та молочних продуктів. Чи варто згадувати, наскільки болісним стало членство ЄС для тих польських аграріїв, хто працював у цих секторах?

Попри значне розширення нормативно-правої бази за останні роки, Україна має шанс влитися у вільний ринок на більш вигідних умовах, аніж Польща.  

Отже, попри численні міфи, нові можливості, що відкриваються перед вітчизняними аграріями при вступі України до ЄС, переважають над дискомфортом через зміни.  

Детальніше – у матеріалі Яни Охріменко Чи знищить Брюссель сільське господарство України? Ключові міфи про аграрну політику ЄС.