Нам часто здається, що тектонічні зміни, які визначають долю людства, стаються раптово.

Але це не так. Зазвичай вони є лише наслідком попередніх подій. Як путінська агресія проти України. Або розпад СРСР.

І те, й те – і крах радянської імперії, і нинішню спробу її відновлення – об'єднує нафта.

І саме нафта може покласти край реваншистським амбіціям російського диктатора, впевнений керівник Офісу президента України Андрій Єрмак. Докладно про це – у його колонці Ахіллесова п'ята Путіна: як позбавити РФ нафтових доходів, щоб покласти край її агресії. Далі – короткий її виклад. 

Як пише автор колонки, у 1970-х Москва скористалася конфліктом між арабськими країнами та Заходом і закріпила своє місце серед світових експортерів енергоносіїв.

Але, в січні 1985 року, нагадує Єрмак, радянська урядова газета "Известия" опублікувала епохальний звіт про падіння видобутку нафти в СРСР. 

За словами керівника Офісу президента, це були величезні втрати, адже на нафту припадало 60 відсотків доходів СРСР в іноземній валюті. 

"Це був іще не кінець. І навіть не початок кінця. Це були просто тимчасові труднощі, константа життя в Радянському Союзі.

Та фундаментальну вразливість радянської економіки було викрито. Попри те, що офіційна статистика Москви, як і зараз, була видом дезінформації, вона могла применшити, але не приховати проблему", – зазначає Андрій Єрмак. 

Він звертає увагу, що енергоносії були не тільки силою СРСР, але і його слабкістю. Початком кінця комуністичної імперії став 1986 рік.

Хребет їй зламали скоординовані дії Ер-Ріяда та Вашингтона. Здатність короля Фахда і президента Рейгана порозумітися у протистоянні радянській загрозі для світової безпеки викликає захоплення.

Вони домоглися зниження цін на нафту. 

"Колосальні втрати підірвали радянську економіку. Гроші на просування світового впливу силовими та іншими гібридними методами просто скінчилися", – зазначає керівник Офісу президента. 

Що було далі – загальновідомо: Росія, сп'янівши від нафтодоларів, неминуче починає знову марити світовим пануванням. Економічне зростання і так звана "стабільність" путінського режиму стали прямим наслідком високих нафтових цін.

За словами Єрмака, останніми роками на нафту і газ припадало близько 60% загального експорту товарів РФ та 40% доходів федерального уряду.

"Ці сотні мільярдів нафтогазових прибутків на рік живили імперіалізм та реваншизм Кремля", – констатує автор колонки. 

Він впевнений, що саме тут лежать корені офіційних ультиматумів Москви щодо фактичної капітуляції НАТО та повернення Росії контролю над усією Східною Європою.

Як цьому протистояти? 

"Санкції проти російського нафтового сектора мають бути жорсткими й раптовими, щоб Москва не встигала адаптуватися до тиску", – пише керівник Офісу президента. 

Він нагадує, що добра третина бюджету РФ в той чи інший спосіб спрямована на фінансування воєнної машини, отже саме тому Україна продовжує наполягати на зменшенні рентабельності російської торгівлі нафтою.

"Зниження цінової стелі до 30 доларів за барель – це лише один із механізмів.

Інший механізм – послідовне обмеження доступу до технологій, зокрема через санкції проти посередників. Ще один – посилення ринкового тиску.

Але без лідерства Саудівської Аравії та Сполучених Штатів це неможливо", – впевнений автор. 

Більш докладно – в колонці Андрія Єрмака Ахіллесова п'ята Путіна: як позбавити РФ нафтових доходів, щоб покласти край її агресії.